Оригінал рукопису «Щедрика» Миколи Леонтовича вперше покажуть у Києві

Уперше в Києві, з нагоди 145-річчя з дня народження Миколи Леонтовича, відбудеться урочиста презентація оригіналу рукопису всесвітньовідомої української пісні "Щедрик". Партитура написана рукою композитора за кілька років до прем'єри пісні у Карнегі Гол.

 

Унікальний раритет, наданий на одноденне експонування Інститутом рукопису Національної бібліотеки України імені В.В. Вернадського, уперше демонструватиметься публічно.

Окрім того, уперше буде представлено оригінал листа Симона Петлюри до Олександра Кошиця, написаний главою УНР за пів року до прем'єри "Щедрика" у Карнегі Гол.

У ньому він закликав диригента промотувати за кордоном ідею незалежної України та збирати донати на українську армію. Документ наданий на одноденне експонування Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України.

Також на виставці експонуватиметься унікальна колекція європейських афіш хору Олександра Кошиця із фондів Слов'янської бібліотеки Національної бібліотеки Чеської Республіки (копії).

Матеріали вперше презентуються в Україні, і містять згадки про прем'єру "Щедрика" у Відні, Парижі, Цюриху та інших європейських містах, задовго до появи пісні у США. Деякі з них оформлені в синьо-жовтих кольорах й оздоблені тризубом, тому росіяни замальовували їх лайкою.

Охочі зможуть також побачити унікальні матеріали з американської біографії "Щедрика": буклет прем'єрного концерту хору Олександра Кошиця у Карнегі Гол (1922 р.), 100-річну платівку із нью-йоркським записом "Щедрика", світлини з американського турне українського хору, перші аудіозаписи "Щедрика" на Бродвеї (1926 р.) та в американській кінострічці Song of the Flame (1930 р.), раритетну колекцію різдвяно-новорічних листівок США із зображенням ластівок та дзвоників, платівки з найпершими грамофонними записами колядки Carol of the Bells та багато іншого.

Ці та інші матеріали надано Інститутом Леонтовича, Українською вільною академією наук у Нью-Йорку, Бібліотекою імені Олега Ольжича, приватними колекціонерами Анатолієм Паладійчуком, Владиславом Вігуржинським, Дмитром Пірклом, Олександром Сорочинським та іншими.

Організовує подію Музей видатних діячів української культури спільно з Інститутом Леонтовича за підтримки Українського Фулбрайтівського Кола.

Кураторка виставкового проєкту – Тіна Пересунько, засновниця Інституту Леонтовича.

Презентація відбудеться 21 грудня о 12:00 у приміщенні Музею Миколи Лисенка (вул. Саксаганського, 97) під час відкриття виставки "Я співаю, отже існую".

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.