Український інститут книги назвав найпопулярніші книжки з історії

За підсумками Національного тижня читання Український інститут книги представив перелік книжок, найпопулярніших серед читачів українських бібліотек.

До переліку увійшли книжки, видані українськими видавцями українською мовою, написані українськими авторами або перекладні (за винятком російських). 

В основу відбору лягла інформація від понад 60 державних, національних та обласних публічних бібліотек України (загальна кількість підпорядкованих обласним бібліотекам книгозбірень сягає 10 тисяч) про найпопулярніші книги серед їхніх читачів. Відбір здійснювався за 14 жанровими групами: сім у категорії художньої літератури і сім у категорії нон-фікшн.

 

Найбільшим попитом серед читачів українських бібліотек у категорії "Популярна історія — репортаж — соціально-політичні видання" користувались: 

  1. Сергій Плохій "Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності" (Клуб Сімейного Дозвілля),
  2. Вахтанг Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву КДБ УРСР" (Віват),
  3. Брати Капранови "Мальована історія Незалежності України" (Зелений пес).

У категорії "Історичний роман — історична новела (оповідання)": 

  1. Василь Шкляр "Чорний ворон. Залишенець" (Клуб Сімейного Дозвілля),
  2. Василь Шкляр "Характерник" (Клуб Сімейного Дозвілля),
  3. Володимир Лис "Століття Якова" (Клуб Сімейного Дозвілля).

У категорії "Мемуари — біографії — автобіографії": 

  1. Боріс Джонсон "Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію" (Віват),
  2. Генрі Форд "Моє життя і робота" (Наш формат),
  3. Вахтанг Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР" (Віват).

    Український інститут книги — державна установа при Міністерстві культури та інформаційної політики України, покликана формувати державну політику у книжковій галузі, провадити промоцію книгочитання в Україні, підтримувати книговидавничу справу, стимулювати перекладацьку діяльність, популяризувати українську літературу за кордоном. 

    Національний тиждень читання — щорічна акція Українського інституту книги, заснована у 2021 році з метою привернути увагу до українських книжок, наявних у бібліотечних фондах України, популяризувати читання як життєву практику серед українців та сприяти розвитку літератури українською мовою.



Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.