Частину грошової Нобелівської премії миру передають жертвам агресії РФ

Правозахисна організація "Меморіал", яка отримала Нобелівську премію миру, передала половину грошової частини премії Харківській правозахисній групі.

Про це повідомив її очільник Євген Захаров.

Харківська правозахисна група (ХПГ), яка є єдиним діючим в Україні членом Міжнародного Меморіалу, стала лауреатом Нобелівської премії миру 2022 року разом із іншими меморіальськими організаціями.

ХПГ отримає 1 666 666 шведських крон — половину від присудженої Меморіалу грошової частини премії. Уся ця сума буде спрямована на допомогу цивільному населенню: родинам, члени яких загинули через російське вторгнення.

7 жовтня було оголошено, що цьогорічну Премію миру отримують українська правозахисна організація Центр громадянських свобод, Міжнародний Меморіал та білоруський правозахисник Олесь Біляцький.

У пресрелізі було вказано, що нагороду отримує "російський Меморіал", однак пізніше Норвезький нобелівський комітет у листі уточнив, що нагороду отримує саме Міжнародний Меморіал, який об'єднує в собі:

  • окремі юридичні особи з назвою "Меморіал", зареєстровані в Росії (32 юридичні особи), Україні (4 юридичні особи), Італії, Франції, Німеччині та Бельгії;
  • чотири структурні відділення у Франції, Чехії, Україні та Пермському краю Росії.

Харківська правозахисна група, яка починала свою роботу як "Харківський Меморіал" у кінці вісімдесятих, зараз залишається єдиним активним відділенням Меморіалу в Україні. Директор ХПГ Євген Захаров також є членом правління Міжнародного Меморіалу з 1994 року.

 
Директор ХПГ Євген Захаров тримає офіційні копії Нобелівського диплому та медалі Меморіалу, зроблені для Харківської правозахисної групи

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.