Помер колишній голова Верховної ради РСФСР Руслан Хасбулатов

В РФ у себе на дачі помер останній голова Верховної ради РРФСР Руслан Хасбулатов

Руслан Хасбулатов народився 1942 року в Грозному, його родину радянська влада депортувала до Казахстану як чеченців.

1965 року Хасбулатов закінчив юридичний факультет МДУ, з 1978 року викладав у Російському економічному університеті ім. Плеханова.

У березні 1990 року обраний народним депутатом РРФСР, а жовтні 1991 року Хасбулатов став останнім у російській історії головою Верховної ради.

У 1991 році Хасбулатов виступив проти серпневого путчу, випустивши засудження ГКЧП "До громадян Росії". Під головуванням Хасбулатова російський парламент ратифікував Біловезьку угоду.

А 1993 року він разом із віце-президентом Руцьким виступив за негайне припинення повноважень президента Росії Бориса Єльцина. Цей конфлікт призвів у результаті до конституційної кризи та зіткнень у Москві.

4 жовтня 1993 року після розстрілу з танків Будинку Рад Хасбулатів було затримано. Його звинувачено в організації масових заворушень, але вже 25 лютого 1994 Хасбулатов був звільнений з-під варти.

З 1994 року Хасбулатов працював завідувачем кафедри світової економіки у Російському економічному університеті ім. Г.В.Плєханова.

2003 року Хасбулатов заявляв про намір балотуватися в президенти Чеченської Республіки, але в результаті участі у виборах не взяв. У 2021 році він підтримав переобрання на новий термін глави Чечні Рамзана Кадирова.

 

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.