Спецпроект

Про пам'ять

Пам'ять - теж зброя. "— Не бійся своїх ворогів. Не плач над своїми поразками. Поразки насправді дадуть тобі відчути смак перемоги. А втрати навчать тебе цінувати те, що ти маєш. Так, здається, говорить твій наґаса? Учитель хитро всміхнувся. — Не бійся. І не плач. Але й не забувай. Нічого не можна забувати. Забув — програв."

 

Коли я уперше, у 2000 приїхав в Україну, я задавався дуже дивним для мене тоді питанням: "чому в Україні так не люблять росіян?".

Справа у тім, що на росії ще тоді, у дев'яностих і нульових, про Україну (а тим більше, про західні регіони), ходили лякачки, на кшталт "рускіх там не люблять і називають там разними словами нєхарошими".

Це ніяк не в'язалось з тим стереотипом "хохла-малороса", котрий доволі успішно нав'язувала російська пропаганда, зображаючи українців тупуватими невихованими, злодійкуватими, але загалом добродушними і цілком безпечними "молодшими братами-малоросами".

Переламний момент наступив тоді, коли Ярка дала мені почитати книжку Уласа Самчука "Марія".

Я був у шоці. Це настільки відрізнялось від того, що розповідали про події Голодомору на росії! Але я ж історик. Я вирішив підійти до питання Голодомору з вивчення джерел. І перше джерело, на котре я натрапив, стали матеріяли британця Гарета Джонса, свідка цих страшних подій.

Потім я став складати пазли: коли я був студентом, я ще встиг познайомитись з документами про репресії і Голодомор у Бурят-Монголії. А потім дві хвилі Голодомору у 1919-20 і 1932-33 років у Казахстані, Татарстані, Башкортостані…

Всюди однакові причини і однакова брехня: "нєурожай", "послєдствія гражданской вайни", "врєдітєльство враждєбних к ссср елємєнтов" і так дальше.

 
Микола Бокань стоїть біля могили сина Костянтина, який помер від голоду

Основним аргументом росіян про те, що Голодомор не був геноцидом проти українців, виглядав так: "вєсь васток Украіни за нас! Єслі би там бил гєнацид, нас би там нєнавідєлі!"

Це дуже цинічно з огляду на те, що "звільнені" у такий спосіб території, були населені вихідцями з росії, котрих привезли на ці плодючі землі. Точно так же, як землі, "звільнені" у такий звірячий спосіб від казахів, завозили згодом "переміщених" кримських татар, інгушів, чеченців.

Кривавий пазл під назвами "російська імперія", "срср", а потім і "росія", складався століттями, і тривалий час залишався химерною картиною закатаною у скотч, щоб не розвалитись.

Поки путін не вирішив зняти її зі стіни і не додати кілька втрачених, на його думку, частинок. Але стало лише гірше - при спробі відірвати скотч, картину здорово перекривило, і тепер її місце лише на звалищі історії.

 
Свідоцтво про смерть "від виснаження" Костянтина Бокана

Спроби пропаганди зберегти міт про "хохла-малороса", що потрапив під вплив злісних американців і колективного Заходу, схожі на спроби навести макіяж на покійника. Вони очевидно не працюють.

Я сповна отримав відповідь на своє ж запитання, що ставив його ще у 2000 році.

Пам'ять - теж зброя.

"— Не бійся своїх ворогів. Не плач над своїми поразками. Поразки насправді дадуть тобі відчути смак перемоги. А втрати навчать тебе цінувати те, що ти маєш. Так, здається, говорить твій наґаса?

Учитель хитро всміхнувся.

— Не бійся. І не плач. Але й не забувай. Нічого не можна забувати. Забув — програв."







Теми

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.

Юрій Юзич: Пластун Ярко Сось - один із найуспішніших військових пілотів США

Всі бачили "Top Gun" з Томом Крузом? А тепер знайомтесь з одним із прототипів головного героя. Член Пласту підполковник Ярко Сось - "Джей Джей" (J.J.). Один із найуспішніших військових пілотів США. 4000 годин в небі на F-14, F/A-18 та F-16. Успішно виконав 746 посадок на авіаносець, з яких 250 – вночі. Серед іншого був і командиром школи винищувачів "Top Gun", показаної у фільмі. А у відставці став успішним спізасновником великої ветеранської бізнес-компанії в сфері комерційної авіації.