АНОНС: У Національному музеї історії України в Другій світовій війні відбудеться презентація виставки "24.02"

Виставка відбудеться 24 лютого о 10:00 у просторі Нижньої Московської брами ХVІІІ ст. Печерської фортеці

Про це йдеться на сайті Національного музею історії України в Другій світовій війні.

"365 днів, як одна надскладна доба… Виставкою "24.02" ми прагнули окреслити найзнаковіші події та найпотужніші сенси, які впродовж року не давали впасти в розпач і втратити сподівання. Дві частини експозиції відображають дві фундаментальні складові українського опору російській агресії, що стали рушіями нашої боротьби й запорукою майбутньої Перемоги: українських військових та український народ", - йдеться в анонсі.

Перший розділ виставки розповідає про тих, хто згідно з присягою від першого дня віддано захищав свою землю. Про Президента України Володимира Зеленського; спецназівців "Омеги" Романа Собківа, Віктора Головка та Вадима Зеленюка, які ціною власного життя зупинили російський десант під м. Київ; льотчиків Степана Чобану, Олександра Оксанченка та Михайла Матюшенка, чиї подвиги, з-поміж інших, сформували збірний образ "Привида Києва".

Також захисників о. Зміїний Романа Грибова та Василя Вирозуба, які перед обличчям ворога, з його перевагою в кількості живої сили та озброєння, залишилися вірні присязі; Героїв України Олексія Сенюка та Дмитра Чавалаха, чиї історії вражають екстремальністю сюжетних ліній. Експонати виставки – документи, особисті речі – допоможуть зрозуміти обставини, в яких жили й боролися герої, відчути їхній внутрішній світ.

Другий розділ присвячений цивільним, які, згуртувавшись, сформували для армії надійний тил: добровольцям Іванові Патриляку та Олегові Філіпову, які з перших днів повномасштабного вторгнення долучились до лав ТрО; Юрієві Чабаху, Юлії Паєвській ("Тайрі") та Олександрові Щиголю, які під шаленими обстрілами евакуювали людей з охоплених полум'ям війни регіонів; жінкам, що стали уособленням незламності українського народу: Любові Погонюк та Олені Луговій, які, переживши жахіття Другої світової, ГУЛАГу та Голокосту, не злякались повторного історичного виклику й усіляко підтримують ЗСУ та бойовий дух співгромадян.

Не оминули увагою і рух Опору на окупованих територіях, адже лише в єдності всіх складових нашого громадянського суспільства – наш успіх у цій столітній боротьбі з агресором.

У презентації виставки візьмуть участь організатори та учасники проєкту, чиї матеріали представлені на виставці. Експозицію розміщено у просторі Нижньої Московської брами ХVІІІ ст. Печерської фортеці.

 

"Пропагандистські вітрини": політична історія чемпіонатів світу з футболу

Після Другої світової війни в Угорщині, як і в інших країнах Центрально-Східної Європи, до влади прийшли комуністичні режими. Як і фашисти в Італії та нацисти в Німеччині, комуністи в Центрально-Східній Європі розглядали спорт як потужну пропагандистську зброю. Інтереси угорської комуністичної влади співпали з бажаннями тренера Густава Шебеша. Результатом стала найсильніша команда 1950-их років – склад збірної Угорщини, який увійшов в історію під назвою "Золота команда". Ця команда була одним з яскравих зразків впливу тоталітарного режиму на спорт

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.