АНОНС: У Софії Київській представлять виставку про російсько-українські війни XII–XXI століття

Презентація виставки «РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІ ВІЙНИ XII–XXI ст.: СВІДЧЕННЯ СВЯТОЇ СОФІЇ», відбудеться 24 лютого о 16.00 у Софійському соборі

Про це повідомили на своїй сторінці у Facebook Національний заповідник "Софія Київська".
 Собор Святої Софії в Києві є унікальним свідком усіх російсько-українських воєн: від далекого XII століття – до сьогодні. Очі Богородиці-Оранти бачили перше "24 лютого" в історії України – пограбування Києва, яке вчинив "перший великорос", князь Андрій Боголюбський, у 1169 році.
Численні російсько-українські протистояння відбилися у пам'яті Софійського собору – знайшли відображення у графіті, віддзеркалюються у особливостях монументального живопису.
Під склепіннями тисячолітнього храму збереглася уречевлена пам'ять не тільки про першу навалу "великоросів", але й про переможних українських лицарів, які віками йшли у бій проти московитів під знаменами князя Костянтина Івановича Острозького, короля Стефана Баторія, гетьманів Петра Конашевича Сагайдачного, Івана Виговського, Івана Мазепи, Пилипа Орлика…
Свята Софія розповідає й про вимір гасла "Слава Україні!" з точки зору церкви, привідкриє завісу таємниці пророцтва Михайла Грушевського, виголошеного ним перед Богородицею Орантою.
Виставковий проєкт "РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІ ВІЙНИ XII–XXI ст.: СВІДЧЕННЯ СВЯТОЇ СОФІЇ" ознайомить вас унікальними знаннями тисячолітніх стін про всі "24 лютого" в історії України. Його реалізація відбулася завдяки співпраці Національного заповідника "Софія Київська" з бійцями та командуванням 114-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, де служать наші друзі, брати, сестри, батьки. 24 лютого, у перший день битви за Київ (24.02.2022–02.04.2022), вони взяли до рук зброю – і перемогли.
Авторську екскурсію проведе к. і. н.,завідувач "Софійського музею" Ігор Нетудихаткін.
Вхід на відкриття – вільний.
Акредитація ЗМІ за телефоном: +380 (98) 580 78 80
 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.