АНОНС: Історичні уявлення українців середньовіччя та ранньомодерного часу

19 березня (неділя) о 15:00 у Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського поговорять про те, як українці середньовіччя та ранньомодерного часу уявляли своє минуле, у що вони вірили та як їх бачили іноземні мандрівники

Про це йдеться на Facebook сторінці музею.

Руські книжники, коли описували певну подію, починали свою розповідь зазвичай не з неї. Вони згадували про створення Світу, розселення синів Ноя та інші сюжети, і лише після цього біблійного метаісторичного контексту переходили до своєї розповіді, що стосувалася вже власне Русі.

Історичне уявлення міняється в українців орієнтовно в XVI столітті. З цього часу ми виявляємо в текстах не лише "вписування" власної історії в ширшу біблійну канву, але й використання античних сюжетів у різноманітних етимологічних легендах.

Для багатьох несподівано буде дізнатися, що в XVI ст. дехто вірив, ніби Київ – це колишня Троя, а мощі святих у лаврських печерах – це муміфіковані Пріам, Парис та інші герої минулого. Деякі автори знайшли ще одне місто в степах Причорномор'я, в якому також вбачали колишню Трою. Важко якось пояснити таку любов ранньомодерних українців до Трої: чому вона скрізь їм ввижалася?

На історичних вправах прочитаємо та проаналізуємо фрагменти як добре знаних текстів (початок із "Повісті временних літ"), так і майже невідомі для українського читача джерела. Спеціально для "Вправ" здійснено переклад з латини кількох фрагментів досі неперекладеного жодною мовою "Religiosae Kijovienses cryptae" Йоганна Гербінія, де той описує історичні та географічні уявлення киян.

Крім того, проаналізуємо свідчення європейських мандрівників, які описували звичаї та уявлення (про) українців: як ті їли борщ, думали, що лаврські печери доходять аж до Чернігова, та шукали в Києві могилу римського поета Овідія.

Вартість — 100 грн.

Реєстрація за посиланням.

 

Теми

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.