АНОНС: Історичні уявлення українців середньовіччя та ранньомодерного часу

19 березня (неділя) о 15:00 у Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського поговорять про те, як українці середньовіччя та ранньомодерного часу уявляли своє минуле, у що вони вірили та як їх бачили іноземні мандрівники

Про це йдеться на Facebook сторінці музею.

Руські книжники, коли описували певну подію, починали свою розповідь зазвичай не з неї. Вони згадували про створення Світу, розселення синів Ноя та інші сюжети, і лише після цього біблійного метаісторичного контексту переходили до своєї розповіді, що стосувалася вже власне Русі.

Історичне уявлення міняється в українців орієнтовно в XVI столітті. З цього часу ми виявляємо в текстах не лише "вписування" власної історії в ширшу біблійну канву, але й використання античних сюжетів у різноманітних етимологічних легендах.

Для багатьох несподівано буде дізнатися, що в XVI ст. дехто вірив, ніби Київ – це колишня Троя, а мощі святих у лаврських печерах – це муміфіковані Пріам, Парис та інші герої минулого. Деякі автори знайшли ще одне місто в степах Причорномор'я, в якому також вбачали колишню Трою. Важко якось пояснити таку любов ранньомодерних українців до Трої: чому вона скрізь їм ввижалася?

На історичних вправах прочитаємо та проаналізуємо фрагменти як добре знаних текстів (початок із "Повісті временних літ"), так і майже невідомі для українського читача джерела. Спеціально для "Вправ" здійснено переклад з латини кількох фрагментів досі неперекладеного жодною мовою "Religiosae Kijovienses cryptae" Йоганна Гербінія, де той описує історичні та географічні уявлення киян.

Крім того, проаналізуємо свідчення європейських мандрівників, які описували звичаї та уявлення (про) українців: як ті їли борщ, думали, що лаврські печери доходять аж до Чернігова, та шукали в Києві могилу римського поета Овідія.

Вартість — 100 грн.

Реєстрація за посиланням.

 

Теми

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.