У Києві презентували електронно-картографічний проєкт «Друга світова на мапі України»

Науковці Музею зібрали у ньому дані про назви 44 596 міст, сіл і селищ, їх підпорядкування та географічне положення станом на 1946 і 2014 рр. – від Другої світової до початку російсько-української війни.

Адміністративно-територіальну складову доповнюють відомості про війська, цивільне населення тощо. Вражають відомості про села, які до чотирьох разів переходили з рук в руки. Трагічну долю мирного населення засвідчують близько 700 ущент спалених під час німецької окупації сіл і містечок, а також сотні сіл, які були зняті з обліку радянською владою за підтримку українських повстанців.

Поштовхом до цієї фундаментальної роботи стали запити людей, які просили допомогти Музей встановити місця загибелі своїх рідних. Ці дані містяться у свідченнях про загибель, і таких "похоронок" у Музеї – близько 3-х мільйонів. Місця загибелі за ними можна було встановити не завжди: деякі населені пункти після війни перейменували, деякі затопили, деякі приєднали до більших. Науковці взялися за уточнення даних, понад десять років працювали з джерелами і картами.

Інформацію паралельно збагачували факти з історії населених пунктів, які ми додали до географічних. Це дати окупації та вигнання нацистів та їх союзників - угорську, румунську, італійською армії. Це назви частин, які звільняли населені пункти, і це – дати і місця боїв з УПА, військами Вермахту та НКВД. Є дані про злочини на окупованих територіях і масові страти євреїв, про села, які спалили нацисти, і села, які радянська влада зняла з обліку за підтримку українських повстанців.

"Тепер завдяки цій фундаментальній роботі науковці Музею можуть дати відповідь про місця загибелі на 7 із 10-ти запитів громадян", - наголосила на презентації проєкту заступниця гендиректора Музею Людмила Рибченко . Такий ресурс допоможе історикам у належному атрибутуванні фактів, а музейникам – у детальній презентації документів.

Загалом, довідкові, енциклопедичні видання є нині найбільш затребуваними й цінними. І дуже складними у створенні. "Тому завершення цієї роботи - це радість, свято, подвиг", - так привітав колектив Музею з завершенням фундаментального проєкту генеральний директор Юрій Савчук.

Тепер, коли триває російсько-українська війни, цінність електронно-картографічної бази даних Музею набуває особливого значення. "У військових є потреба вивчення ліній фронту, які є співставними і через 80 років практично накладаються одна на одну", – зауважуєСвітлана Даценко, координаторка проєкту. Тому новаторська база даних Музею, – вважає її рецензент, доктор історичних наук, завідувач відділом історії України у Другій світовій війні Інституту історії України НАН України Олександр Лисенко, – є "грунтовною базою роботи на майбутнє".