Помер останній із прокурорів Нюрнберзького процесу Бенджамін Ференц

На 104 році життя помер останній із прокурорів Нюрнберзького процесу Бенджамін Ференц

Про це повідомляє Меморіальний музей Голокосту у США.

"Меморіальний музей Голокосту в США глибоко оплакує смерть Бенджаміна Ференца, прокурора Нюрнберга та захисника жертв Голокосту, піонера в галузі міжнародного кримінального правосуддя та лауреата найвищої нагороди музею — премії Елі Візеля. Музей віддав належне винятковому лідерству та наполегливості, які пан Ференц продемонстрував у своєму неухильному прагненні притягнути до відповідальності та відшкодувати збитки жертвам геноциду та інших пов'язаних з ним міжнародних злочинів", — йдеться у повідомленні.

У музеї зазначили, що у грудні 2022 року Конгрес вручив Ференцу найвищу нагороду — золотою медаллю Конгресу "за роботу всього його життя у прагненні до глобальної справедливості".

Процес у Нюрнберзі продовжувався з листопада 1945 року до жовтня 1946-го під керівництвом міжнародного військового трибуналу. До нього входили вісім суддів із чотирьох країн антигітлерівської коаліції, а також чотири головні прокурори. Ференц у команді обвинувачів займався слідством.

У 27-річному віці, не маючи досвіду участі в судових процесах, Ференц виступав як головний обвинувач на процесі у справі "Айнзатцгруппен" у Нюрнберзькому процесі. Він досяг винесення обвинувальних вироків усім 22 підсудним, включаючи 20 нацистських чиновників, визнаних винними у вбивстві більше мільйона людей — переважно євреїв.

 

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.