На Маківці відзначили 108 років боїв за Карпатський перевал

30 квітня на горі Маківці відзначили 108-у річницю боїв за цю гору за та весь Карпатський перевал.

Про це йдеться у матеріалі видання "Високий замок". 

Понад сорок громадських та політичних діячів Львова та області, представників духовенства, волонтерів вшанували  героїв, які полягли в битві - Українських січових стрільців.  На Маківці поклали квіти до монумента, запалили лампадки пам'яті, відправили молебень.

"Бої на Маківці - історичний момент, коли українці організувалися у військові підрозділи — легіон Українських січових стрільців зі своєю українською символікою, назвою та традиціями, — наголошує історик. — Були сформовані перші добровольці. Як і тепер українська громада збирала гроші на їхнє утримання та військове забезпечення. Це будо в роки Першої світової війни, коли точилися бої за Карпатський перевал. На Маківці полягло близько 600 бійців. Лінія фронту була чималою", - розповів у коментарі для "ВЗ" історик Микола Посівнич.

Бої за Маківку точилися з 29 квітня по 4 травня 1915 року на східному фронті між підрозділами Австро-Угорської 55-ї піхотної дивізії Фон Фляйшнера (до складу якої входили 7 сотень 1-го та 2-го куренів УСС) та російською піхотною дивізією генерала Альфтана. Мета ворога — заволодіти горою з метою контролю над селом Козьова. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ і через тиждень змушені були поспішно відступати перед австрійськими підрозділами, що підійшли.

 

 

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".