Спецпроект

АНОНС: Конференція програми «Жертви українсько-польського протистояння 1939–1947 років»

22 травня 2023 р. о 14.00 відбудеться підсумкова конференція за результатами реалізації дослідницької програми «Жертви українсько-польського протистояння 1939–1947 років».

Про це йдеться на сайті УКУ.

Місце проведення: Український католицький  університет у Львові (Паркова аудиторія Центру митрополита Андрея  Шептицького, вул. Стрийська, 29А). 

Учасниками заходу будуть: 

о. Богдан Прах, доктор гуманітарних наук, ректор Українського  католицького університету 

Галагіда Ігор, габілітований доктор, професор Ґданського університету

Разиграєв Олег, доктор історичних наук, доцент Волинського національного університету імені Лесі Українки

Андрій Яремчук, кандидат історичних наук, керівник проектів та програм  Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя Українського  католицького університету 

Володимир Ковальчук, кандидат історичних наук, старший науковий  співробітник Інституту української археографії та джерелознавства  ім. М. Грушевського НАН України 

Андрій Божик, доктор гуманітарних наук, незалежний дослідник 

Презентована програма під керівництвом професора Ігоря Галагіди була  започаткована 1 квітня 2018 року в Українському католицькому університету.  Учасниками програми були шість науковців з України і Польщі. 

Програма була покликана на основі критичних наукових методів встановити максимально повну статистику жертв серед цивільного населення (передовсім  українського) під час польсько-українського протистояння на Волині, Закерзонні і  в Галичині. 

Дослідження опиралося на європейський досвід увіковічнення пам'яті  жертв в України ("Книга пам'яті жертв Голодомору"), жертв війн і збройних  конфліктів у Німеччині (Gedenkbuch/Memorialbuch – жертви Голокосту),  Польщі та інших країнах. 

Програма була відповіддю на суспільний запит зцілення ран минулого та  пошуку нової моделі примирення й порозуміння між народами Центрально Східної Європи у взаємодії світського (секулярного) і релігійного (церковного)  сегментів українського та польського суспільств, "аби політика не заглушила  молитву". Щоб продовжувалася дорога взаємного прощення, до чого наші  народи закликають українські та польські Церкви.  

Кінцевою метою проєкту є представлення у відкритому публічному доступі  результатів дослідницької роботи та увіковічнення пам'яті українських жертв  військового насильства, політичного терору і дискримінаційної політики на  польсько-українському пограниччі. На основі археографічного опрацювання збережених джерел (зокрема усної історії) та фахової літератури передбачається  подальше видання поіменних списків жертв, збірників документів і  підсумкової наукової монографії.  

 

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".