Спецпроект

Історики склали поіменний список українців убитих під час Волинської трагедії

Група українських і польських істориків встановили 9145 українців, які стали жертвами українсько-польського протистояння 1939-1947 років.

Про це йдеться у матеріалі сайту Радіо Свобода.

Проєкт Українського католицького університету (УКУ) "Жертви українсько-польського протистояння 1939-1947 років" розпочався п'ять років тому.

"Ми мали б взятись до підрахунку і пошуку українських і польських жертв одночасно, але почали з українців. Бо це менш досліджено. Можна сперечатися щодо числа загиблих, говорити, що цифри правдиві або перебільшені. Ми пам'ятаємо про польських жертв і збирали теж інформацію. У моїй базі даних є 2 тисячі польських прізвищ. Через 3-4 роки матимемо повну інформацію", – каже Ігор Галагіда, польський історик, професор Ґданського університету.

Польський історик Ґжеґож Мотика говорить про 2-3 тисячі українців, які стали жертвами Волинської трагедії. Український історик Іван Патриляк каже про близько 15 тисяч вбитих і замордованих українців. Щодо польських жертв, то Польський інститут нацпам'яті зазначає про 100 тисяч поляків-жертв на Волині і у південно-східних воєводствах Другої Речі Посполитої.

"Ми встановили 9145 українців, які стали жертвами на Волині. Більша кількість загинула від рук німців і поляків, від польської допоміжної поліції, яка перебувала на німецькій службі. Друга за величиною група жертв-поляків загинула від рук підпілля польської армії. Ми для ідентифікації використовували також і метричні книги. Це важливе джерело для уточнення відомостей з інших джерел", - розповів український історик Олег Разиграєв, доцент Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Восени цього року вийде книга про українських жертв 1939 року. Наступні книги про Закерзоння і Волинь побачать світ в 2024 році. Робота про волинські події вже завершена, дослідники лише хочуть звірити деякі дані з німецькими архівами. Про Волинську трагедію буде видано дві книги.

 

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".