IN MEMORIAM: помер член ОУН та вояк УПА Степан Петраш

29 травня на 97 році життя помер член ОУН та вояк УПА з Івано-Франківщини Степан Петраш.

Про це повідомив президент Історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль.

"29 травня 2023 р. на 97-му році життя помер козак Історичного клубу "Холодний Яр". Степан Петраш – почесний громадянин міста Калуша, лицар ордена "За заслуги" ІІІ ст., член ОУН та вояк УПА, очільник Калуської міськрайонної станиці Братства вояків УПА, учасник вшанувань героїв Холодного Яру", - повідомив Роман Коваль.

Народився Степан Петраш 14 січня 1927 р. в с. Залукві біля Галича в родині вояка УГА Миколи Петраша. Під час німецької окупації навчався в Станіславській гімназії. У 1943 р. 16-річний Степан вступив до Юнацтва ОУН, проходив вишкіл і дістав підпільне псевдо "Данилко".

На початку 1944 р. Степана разом із двома товаришами направили на вишкіл до підстаршинської школи в Карпати, але за наказом районного провідника ОУН він три місяці виконував обов'язки станичного в с. Залукві. У складі місцевої боївки "Данилко" пройшов бойове хрещення в бою з угорськими окупантами.

Восени 1944 р. Степан брав участь у боях з відділами НКВС біля с. Тязева і між селами Майданом та Вікторовом. Разом з товаришем Іваном Лисаком-"Шугаєм" потрапив до спецбоївки районного референта СБ ОУН Михайла Нагнибіди-"Артима". У спецбоївці Степан виконував особливі доручення, здебільшого пов'язані з розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю, наприклад супровід легендарної розвідниці Ольги Чемерис-"Дніпрової".

11 березня 1945 р., повертаючись до рідного села, через розкритий конспіративний зв'язок Степан Петраш потрапив у засідку. І вже 22 квітня 1945 р. військовий трибунал НКВС засудив його на 10 років позбавлення волі та на 5 років позбавлення прав.

Покарання відбував у таборах ГУЛАГу, працював на шахтах Воркути. Тут він став членом підпільної організації політв'язнів "Північне сяйво", а в 1953 р. був серед організаторів Воркутинського повстання, яке було жорстоко придушене Москвою.

Звільнений у жовтні 1954 року. До України зміг повернутися лише в 1972 році. У Воркуті Степан одружився зі Стефанією Кульчицькою, підпільницею із Самбірщини, яка також 10 років каралася в таборах.

У роки незалежності Степан Петраш ініціював спорудження низки пам'ятників командирам УПА, перезахоронення загиблих повстанців. Виступає перед молоддю. Написав книгу спогадів "Була собі пригодонька". 

"Напередодні смерті, 28 травня, до нього в лікарню завітав наш товариш Ігор Сметанський. Степанові Петрашу вже була важко говорити. Останніми його словами були: "Україна переможе!", - зазначив Роман Коваль.

 
Теми

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.