Польща проведе ексгумації польських жертв на території України

Прем’єр Польщі в розмові із Зеленським порушив питання ексгумацій, отримав "позитивну" відповідь.

Про це Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький розповів в етері телеканалу Polsat, повідомляє "Європейська правда".

"Ми говорили про ексгумації (польських жертв Української повстанської армії – ред.). Ми вимагаємо права провести їх якнайшвидше, хочемо, щоб це відбулося ще в травні-червні. Сподіваюся, що цього разу українська сторона дотримає свого слова", – сказав він, додавши, що президент України "позитивно" відреагував на ці запити.

Питання відновлення пошуково-ексгумаційних робіт тривалий час було серед проблемних у польсько-українських відносинах.

У 2019 році президент України Володимир Зеленський пообіцяв скасувати введену попередньою українською владою заборону на ексгумації та пошуки останків польських жертв на території України, що стало відповіддю на знесення пам'ятника УПА у Грушовичах на Підкарпатті.

Перші пошукові роботи у Львові відновили у листопаді 2019 року. Українська сторона видавання наступних дозволів обумовила відновленням сплюндрованої у січні 2020 року могили вояків УПА у Монастирі. Знищену надмогильну плиту тоді відновили, але без списку імен воїнів УПА, які загинули у боях з радянським НКВС.

Нагадаємо, що Польща неодноразово порушувала свої зобов'язання щодо відновлення українських місць пам'яті, які зазнали вандалізму. Так, меморіальна дошка на горі Монастир біля Верхрати була сплюндрована ще у 2015 році. Восени 2020 року польська сторона "відновила" меморіальну таблицю на братській могилі вояків УПА, проте із неї зник надпис і прізвища та імена бійців УПА. На необхідності повернути імена на надгробну плиту наполіг Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з Президентом Республіки Польща Анджеєм Дудою 12 жовтня 2020 року. Але досі перелік загиблих вояків УПА на меморіалі на горі Монастир так і не відновили. 

 

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?