СБУ та митники затримали на кордоні частину колекції «Платар», яка належить Сергію Таруті

Наприкінці травня Служба безпеки та Державна митниця на кордоні у Львівській області затримали китайську частину колекції «Платар», яка належить підприємцю та політику Сергію Таруті.

Про це повідомило видання "Бабель".

За інформацією "Бабеля", частину "Платару" намагалися вивезти без належних документів. Митникам пред'явили папери, згідно з якими історичні артефакти колекції не є культурними цінностями. 

З'ясувати, чи так це насправді тепер мають в Інституті судових експертиз Міністерства юстиції. Зараз колекція перебуває в Києві.

Коментар Сергія Тарути отримати не вдалося. За словами його прессекретаря, бізнесмен наразі перебуває у закордонному відряджені.

Журналістка Цензор.НЕТ Тетяна Ніколаєнко опублікувала копію листа, в якому СБУ підтвердила факт відкриття провадження за цією подією. 

"Колекцію намагались вивезти з документами Галереї Возницького, мовляв, вона не є культурною цінністю. Було відкрито провадження, але джерела підозрювали, що сторони можуть домовитись. Тому написала запит в СБУ. Там обтічно відповіли про ПЛАТАР, але факт провадження підтвердили", - написала Тетяна Ніколаєнко.

Колекція культурних пам'яток "Платар" приватна. Її заснували підприємець Сергій Платонов (помер у 2005 році) та підприємець і політик Сергій Тарута. Як зазначено на сайті приватного Музею історичного культурного надбання "Платар", колекція налічує понад 10 000 пам'яток із різних регіонів та історичних епох. 

До китайської частини колекції належать роботи китайських майстрів кінця XVIII – початку XIX сторіччя. Це шаблі, ритуальні кинджали, предмети релігійного призначення, вироби зі срібла, слонової кістки, цінних порід дерева та інші предмети, в яких простежується вплив буддизму, даосизму, конфуціанства, різних етнографічних традицій, а також усієї історії правління династії Цін. Зокрема, особисті речі останнього китайського імператора Пуї.

Китайська колекція "Платар" виставлялася в Києві в різних музеях, а також у Львівській галереї Возницького.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.