На Марсовому полі у Львові ексгумували понад 450 давніх поховань

На Личаківському військовому цвинтарі триває ексгумація давніх поховань, яку планують завершити у середині липня.

Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради.

Станом на 21 червня на Личаківському військовому кладовищі, вище місця поховань новітніх Героїв України (поле почесних поховань №86А), фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" ексгумували останки 459 людей.

З них 26 – періоду Першої світової війни, невелика частина – періоду Другої світової війни, і переважна більшість – повоєнного періоду. 

"Коли ми розпочинали дослідження, то передбачали, що більшість поховань тут буде часів Першої світової війни. Але маємо зовсім іншу картину: більшість поховань – повоєнного періоду. До прикладу, на одному з поховань знайдено металеву таблицю з іменем капітана Вагіна та датою смерті – 1947 рік. Ми провели дослідження: у російських базах є дані про таку людину. Народився у Нижньому Тагілі. Був на війні, мав нагороди, далі вступив до Військової академії ім.Фрунзе та після її закінчення приїхав до Львова. А ми всі розуміємо, що міг робити випускник цієї академії на заході України у 1947 році" –  наголосив керівник Меморіально-пошукового центру Святослав Шеремета.

За його словами, на території, де проводять ексгумацію, було кладовище часів Першої світової війни. Тут були поховані військовослужбовці різних армій, що брали участь у бойових діях того часу (армії австро-угорської монархії, німецької кайзерівської армії, турецької армії, російської імператорської армії).

Окрім цього, радянська влада проводила своє поховання, коли прийшла до Львова. В орієнтовно 15-20% поховань виявлено залишки військової форми.

Роботи з ексгумації планують закінчити в середині липня. Усі знайдені поховання часів Першої світової війни будуть перенесені поруч, на поля № 84 та № 85, де у майбутньому збудують Меморіальний комплекс. Натомість рештки з радянських часів (1944 – 1950 роки) зберігають у спеціальному депозитарії. Їх планують перенести на Голосківське кладовище.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.