Національному музею історії України передали 512 давньоримських монет, конфіскованих на Чернівецькій митниці

512 монет є автентичними монетами відкарбованими у 1 – 4 ст. за часів Римської імперії.

Про це повідомили  у Національному музеї історії України.

Нещодавно до фондів музею, за рішенням Експертно-фондової ради, було передано цілу колекцію римських монет, які намагалися незаконно вивезти з України. Цю колекцію затримала Чернівецька митниця. Причиною затримання й конфіскації монет стала відсутність супровідних документів. Експертне дослідження вилучених монет провело державне підприємство "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" Чернівецька філія інституту археології.

Згідно з висновками співробітників центру, 512 монет є автентичними монетами відкарбованими у 1 – 4 ст. за часів Римської імперії. Монети мають задовільне збереження та є гарно підібраною й систематизованою колекцією, яка має "велику історико-культурну та нумізматично-колекційну цінність".

У колекції представлені срібні денарії відкарбовані за часів династій Флавіїв (Веспасіан (69 – 79 рр.н.е.), Антонінів (Нерва (96 – 98), Траян (97 – 117), Адріан (117 – 138 рр.), Антоніна Пія (138 – 161), Марка Аврелія (161 – 180), Коммода (175 – 192) та їх дружин Фаустіни Старшої, Фаустіни Молодшої, Луцилли, Кріспіни), а також Септимія Севера (193 – 211) засновника династії Северів.

Срібний денарій був головною монетою римського часу. Його карбування розпочалось у 268 р. до н.е. ще за часів Римської республіки та тривало й за Римської імперії. Ця монета забезпечувала грошовий обіг не тільки у величезній імперії, але й використовувалась племенами що з нею межували.

Ці срібні монети були не тільки засобом купівлі-продажу, але й металевим засобом масової інформації свого часу, які прославляли імператорів для народу Риму та прийдешніх поколінь, увічнювати їх діяння, воєнні перемоги, чесноти. Крім суто утилітарної функції як платіжного засобу, римські монети можна розглядати і як витвір медальєрного мистецтва. 

Ці монети цікаві не тільки як зразок грошового обігу на території Римської імперії, а також і тим що численні знахідки подібних монет зафіксовані й на території нашої держави. Саме монети від Траяна до Септимія Севера найчастіше зустрічаються у скарбах і поодиноких знахідках зафіксованих на території України. Їх поява на наших землях обумовлена тим, що племена, які тоді мешкали на цій території й за стародавніми римськими авторами-істориками мали назву "венеди", мали активні торговельні відносини з Римською імперією.

Попереду співробітників відділу кропітка праця по атрибуції та опису отриманих монет, взяття їх на держаний облік. Ці монети поповнять колекцію римських монет музею, яка нараховує близько 10 тисяч одиниць, а згодом, ці пам'ятки грошового обігу, будуть використані у музейних виставках і експозиціях.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.