у Черкасах розкопали замок XVI століття

Знахідки представлені археологічними матеріалами різних епох. Найдавніші з них відносяться до зарубинецької культури (ІІІ ст. до н. е. – І ст. н. е.).

Про це повідомив Черкаський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини.

З червня у Черкасах  тривають археологічні дослідження на території "литовського" замку в районі Дзеленьгори. Це другий сезон досліджень тут після 2020 року. Розкопки проводяться Черкаською експедицією Інституту археології НАН України в співпраці з Черкаським археологічним музеєм Середньої Наддніпрянщини. Цьогоріч розширили розкоп на схід – на сусідню ділянку по узв. Старособорному, 11/3.

Знахідки представлені археологічними матеріалами різних епох. Найдавніші з них відносяться до зарубинецької культури (ІІІ ст. до н. е. – І ст. н. е.). Більшість знахідок пов'язана з ранньою історією Черкас, бо ж саме тут розташовувався міський замок кін. XIV – поч. XVII ст.

"Цьогоріч нам пощастило натрапити на цікавий археологічний об'єкт, який безпосередньо пов'язаний із черкаським замком. Це велика за розмірами (5х5 м) споруда напівземлянкового типу. На даний момент розчищено верхню частину заповнення її котловану й виявлено обгорілі рештки дерев'яної конструкції: дощате облицювання стін, стовпи, дошки та балки перекриття, що просіло. На долівці знайдено рештки згорілої дерев'яної діжі", - йдеться у повідомленні.

Об'єкт виявився сильно пошкодженим. Причому найбільшу шкоду йому нанесно відносно нещодавно – років 5 тому, коли колишній власник ділянки без погодження з органом охорони культурної спадщини та без відповідної археологічної експертизи збудував житловий будинок.

"Виявлена споруда явно не житлового призначення. Найімовірніше, вона є однією з господарських будівель, які знаходилися на території замку. Не виключено, що це шпихлір – приміщення замкового арсеналу, де зберігали, зброю, порох, компоненти для його виготовлення (сірку та селітру), свинець, ядра тощо. Остаточні висновки можна буде зробити по завершенні дослідження споруди. З огляду на те, що в заповненні котловану знайдено фрагменти посуду, уламки кахлів, монету 1-ї пол. XVII ст., вірогідним є те, що споруда загинула 18 грудня 1637 року разом із "литовським" замком на Дзеленьгорі", - зазначили у музеї.

Тоді, під час козацького повстання під проводом Павла Бута (Павлюка), польські війська піддали вогню фортецю та частину міста. Приводом стало те, що реєстрові козаки Черкаського полку разом із полковником Яковом Гугнивим перейшли на бік повсталих. Після втихомирення бунтівних козаків влада Речі Посполитої не стала відбудовувати замок на старому місці, а облаштувала його на околиці тодішнього міста – на місці сучасного "Пагорба Слави".

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.