Лик російського імператора Миколи ІІ на воротах Покровського монастиря в Києві

Покровський жіночий монастир у Києві належить до УПЦ МП.

Про це повідомив Народний депутат України Ростислав Павленко.
"Це, прости, Господи, не просто лік ампіратора Ніколая-кровавого. Це "лік" на … нових воротах Покровського монастиря в Києві. Місцеві стверждують, що робота це свіжа, зроблена уже після 24.02.2022. Щоправда, бачили це і раніше. Але повномасштабне вторгнення нічого не змінило", - написав Ростислав Павленко.
Покровський монастир 1889 року заснувала тітка останнього російського імператора Миколи ІІ – велика княгиня Олександра Петрівна. Покровський монастир був найбільшим благодійним закладом Києва, тут діла одна з кращих лікарень імперії. 

Ще за життя княгині Олександри було закладено головний храм монастиря – Миколаївський собор. Сталося це у серпні 1896 року в присутності імператора Миколи ІІ. 

Покровський монастир закрили у 1925 році більшовики. Під час німецької окупації обитель знову відкрили.

У 1981 році в монастирі сталася велика пожежа. Після неї проводилася тривала таємна реставрація (1982-1983 рр.). Тоді ж були розписані стіни Миколаївського собору, адже до того часу вони не мали розписів.

За часів радянської окупації України, чернеча садиба значно зменшилася. Лише у 2000-х роках монастирю повернули частину його колишньої території.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.