АНОНС: PROпам'ять/ діалоги/ Магія місця: пам'ятники у просторі Києва

11 серпня у Культурно-мистецькому центрі відбудеться обговорення "PROпам'ять/ діалоги/ Магія місця: пам'ятники у просторі Києва".

Про це інформує Культурно-мистецький центр.

Заміна радянського герба на щиті Батьківщини-матері на тризуб викликала широку і гостру дискусію - від "Не на часі!" до "Нарешті!". Поки тризуб монтується, постають нові запитання: це вже все, чи щось із цим монументом треба буде робити потім, пізніше, після війни? А що з іншими пам'ятниками? І взагалі, що для нас спадщина (чи й залишки) радянського в культурі?

Де і як ми проводимо межу між тим, що для нас прийнятно, і тим, чого треба позбутися? Позбутися чи переосмислити? Переосмислити, отже - зберегти? На ці запитання не може бути простих і швидких відповідей. Але шукати ці відповіді треба.

У цьому контексті на наступній зустрічі у проєкті "PROпам'ять/діалоги" мистецтвознавиця Діана Клочко та дослідниця Києва Владислава Осьмак запрошують поговорити про історію кількох місць у центрі Києва, де монументи чи пам'ятники змінювали один одного, створюючи символічні простори.

Чому саме там і саме такі пам'ятники? І чи обов'язково на місці знесеного (демонтованого) монумента має постати саме інший монумент?

Спробуймо здійснити віртуальну прогулянку центром Києва і уявити, що б ми про нього зрозуміли, якби пам'ятники були єдиним доступним нам джерелом з історії нашого міста.

Захід відбудеться 11 серпня о 18:00 у Культурно-мистецькому центрі.

Вхід - вільний.

За бажання підтримати Культурно-мистецький центр можна тут.

 

Чорнобильська катастрофа. Смерть тисяч людей заради виживання радянського режиму

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 37 років тому – у 1986 році. Тодішній комуністичний режим до останнього намагався приховати інформацію про масштаби забруднення території та опромінення радіацією людей. Приховував не тому, що розумів масштаби і наслідки катастрофи. А тому, що влада завжди так працювала і показувала СРСР як найкращу в світі державу, в якій ніяких катастроф ніколи не відбувається

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.