На Полтавщині знесли пам'ятник Пушкіну

У Лубнах 17 серпня прибрали з публічного простору постамент та погруддя російському письменнику Пушкіну.

Про це повідомив регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Знесення пам'ятника вимагає закон "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".

Демонтаж провели комунальні служби громади з метою виконання колегіального рішення тридцятої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради, де визнали, що пам'ятник Пушкіну є символом, що відображає імперські російські історичні наративи.

Монумент перемістили з публічного простору міста до території місцевого комунального житлово-експлуатаційного управління на тимчасове зберігання.

пам'ятник Пушкіна у Лубнах був останнім на Полтавщині, торік і цьогоріч подібні уже демонтували у Кременчуці, у селі Біленченківка Гадяцької громади та у Полтаві. Попереду ще перейменування вулиці Пушкіна у Полтаві та ще 17 громадах області. Донедавна на Полтавщині налічувалося 120 об'єктів топонімії, але більшість перейменували після повномасштабного вторгнення росіян.

Як відомо, у Лубнах провела дитинство і юність російська дворянка Анна Керн, відома як одна із багатьох коханок Пушкіна, яку він зневажливо називав "вавилонською блудницею".

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.