Репринтне видання «Газета Гадяцького земства, 1906-1919 рр.»

У радянські часи більшість архівних документів та видань місцевої преси, в тому числі й "Газета Гадяцького земства", були вивезені за межи України і знаходяться в архівах і бібліотеках росії, що позбавляє українців можливості вивчати власну історії з першоджерел. Ще до початку повномасштабної війни нам вдалося відсканувати, хоч й невеличку, але суттєву частину номерів газети. Ця праця надихнула нас на випуск репринтного чотирнадцяти томного видання "Газета Гадяцького земства, 1906-1919 рр.". Долучитися до цього може кожен!

 

"Газета Гадяцького Земства" видавалась у місті Гадяч Гадяцького повіту Полтавської губернії в період з 01 січня 1906-го до грудня 1918 року і з вересня до листопада 1919 року. Засновником газети була Гадяцька повітова земська управа.

У період з грудня 1918-го до серпня 1919 року, коли Полтавщину захопили більшовики, газета не виходила, а з листопада 1919-го була остаточно ліквідована радянською владою. Весь час свого існування газета розповідала про події, що відбувались як у Гадячі, так і в повіті й губернії, а також висвітлювала найбільш значущі події у державі та світі.

Газета, як правило, виходила 2–3 рази на тиждень обсягом 4 сторінки, у форматі сучасної районної газети.

08 травня 1917 року редакторкою газети призначена українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка), яка також була авторкою більшості статей.

Зі свого першого номера газета виходила російською мовою, а з початком Української революції публікація статей відбувалась двома мовами. З призначенням на посаду редакторки О. Пчілки "Газета Гадяцького земства" змінила свою назву на ""Рідний край" Газета Гадяцького земства" та стала друкуватись виключно українською мовою.

"Газета Гадяцького земства" була такою самою, як будь-яка повітова газета тих часів, що друкувала на своїх шпальтах інформацію місцевого значення, журнали засідань повітових земських зборів, рекламу. Тому за змістом опублікованої інформації не відрізнялась від інших подібних видань.

З приходом О. П. Косач газета спрямувала вектор подачі інформації у бік популяризації України як держави, приділяючи особливу увагу національній українській ідентичності.

Газета стала публікувати художні твори, розповідати про діяльність місцевої "Просвіти", інформувати про вистави народного театру.

Свою увагу газета звертала й на загальнодержавні події. На її шпальтах публікувались тексти Універсалів Центральної Ради, міжнародних договорів, інформація з фронтів. Не оминались увагою питання освіти, церкви, культури.

Так склалося, що за радянські часи більшість архівних документів та видань місцевої преси, в тому числі й "Газета Гадяцького земства", були вивезені за межи України і знаходяться в архівах і бібліотеках росії, що позбавляє українців можливості вивчати власну історії з першоджерел.

Але ми намагаємося робити все, щоб повернути Україні її історію. Ще до початку повномасштабної війни нам вдалося відсканувати, хоч й невеличку, але суттєву частину номерів газети.

Ця праця надихнула нас на випуск репринтного чотирнадцяти томного видання "Газета Гадяцького земства, 1906-1919 рр.".

Видання буде корисним та цікавим для фахових істориків, краєзнавців, генеалогів, спеціалістів з історії української газети, а також для широкого кола допитливих читачів, які хочуть ознайомитись з історією України, спираючись на першоджерела.

Громадська спілка "Українська культурна спадщина", Центр вивчення сімейної історії "Метрика" разом з Комунальним підприємством "Видавництво "Гадяч" Гадяцька міська рада (директорка Наталія Рубан) продовжує роботу над створенням макету тому XIII-XIV 1918-1919 рр. Репринтне видання "Газета Гадяцького земства, 1906-1919 рр."

В наших подальших планах на 2023 рік підготовка до друку Першого тому видання, який буде містити матеріали газети за 1906 рік, а також розповість про період, що передував виходу газети.

До підготовки цього томи ми запросили Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника, авторка передмови пані Олеся Дроздовська.

P.S. Всі бажаючі можуть зробити благодійний внесок у будь-якому розмірі. Прізвища благодійників будуть вказані у спеціальному розділі книги.

Банка Монобанку https://send.monobank.ua/jar/7RkFvRH5Sr

PayPal cdsi.metrika@gmail.com 

Олексій Мустафін: І з нуту пироги. Згадки про пізанську "талассократію"

Невеличкий острівець Мелорія, розташований просто навпроти гирла річки Арно, відомий завдяки двом морським битвам, які відбулися поруч із ним. У першій, в 1241 році, пізанці - разом з ескадрою імператора Фрідріха II Гогенштауфена - буквально розтрощили генуезький флот. А 1284 році вже Пізанська республіка зазнала найбільшої та найганебнішої в своїй історії поразки від своїх генуезців.

Віталій Скальський: Світлина 1919 року: розархівування імен

Фотографія штабу Володимир-Волинського бойового загону, зроблена 6 травня 1919 року у Горохові – добре відома історикам, краєзнавцям та навколоісторичній волинській спільноті. Її багато раз друкували і передруковували. Але лише зараз дійшли руки спробувати дослідити біографії осіб, зображених на фото.

Юрій Юзич: Євген Іваницький: пластун – офіцер розвідки Армії Крайової

Воїн-підпільник, який одним із перших розпочав рух опору проти нацистів серед підгальських гуралів. Працював в АК-"Північ". Загинув у Варшавському повстанні.

Олексій Мустафін: Обери собі минуле. Швейцарський спосіб "зшивання" країни

1 серпня 1891 року Швейцарія вперше урочисто відзначила свій "день народження". Власне, тоді це було світовою "модою" - святкувати ювілеї подій сивої давнини та проголошувати їх "точкою відліку" історій новочасних націй – варто лише згадати урочистості з приводу дев'ятисотріччя хрещення Русі в 1888 році або ж іще помпезніше відзначення "тисячоліття Угорщини" в 1896-му.