На Полтавщині демонтували останній пам’ятник Максиму Горькому

Незаконна споруда розміщувалася у центральній частині села Верхня Мануйлівка Козельщинської селищної територіальної громади Кременчуцького району Полтавщини.

Демонтаж відбувся зусиллями комунальних служб у межах виконання Закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".

"Мануйлівський Горький" став останнім пам'ятником на Полтавщині, який звеличував голову спілки письменників СРСР Горького (Пєшкова). Пам'ятники сталіністу протягом останнього року демонтовані у місті Решетилівка та с. Левенцівка Чутівської громади Полтавського району, селах Крячківка Пирятинської громади та Загребелля Чорнухинської громади Лубенського району, с. Середняки Петрівсько-Роменської громади Миргородського району", - розповів представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Максім Горький (Пєшков Олексій Максимович) був засновником псевдохудожнього напряму і методу соціалістичного реалізму в літературі, який насильно нав'язувався владою і сприяв закріпленню ідеології комуністичного тоталітаризму в СРСР. У 1934–1936 роках — голова Спілки письменників СРСР, тобто став першим очільником духовної в'язниці-резервації для творчої еліти, яка повинна була під контролем влади "правильно" вихваляти злочинний режим.

Саме Горькому належить гасло: "Если враг не сдаётся, — его уничтожают". Його широко використовували в СРСР під час проведення терористичної політики, а зараз воно на озброєнні сучасних російських окупантів. Підтримував та схвалював систему сталінських комуністичних концентраційних таборів ГУЛАГ. У 1926-1927 роках був одним зі співтворців наклепницької комуністичної кампанії, спрямованої проти провідника українського визвольного руху голови Директорії УНР Симона Петлюри. Не визнавав української мови, називав її "нарєчієм".

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.