у Горішніх Плавнях демонтують комуністичні стели на в'їздах у місто

Міського голову Горішніх Плавнів зобов’язали демонтувати незаконні стели «Комсомольськ» до 10 вересня.

Про це повідомили у Полтавському офісі Українського інституту національної пам'яті та обласній військовій адміністрації (ОВА).

Відповідне розпорядження №536 "Про демонтаж пам'ятних знаків (двох стел із назвою "Комсомольськ" при в'їздах у місто Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області)" підписав начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін.

Міський голова Горішніх Плавнів Биков мав демонтувати в'їзні знаки у формі монументальних стел "Комсомольськ" ще у 2016 році. Адже 19 травня 2016 року Верховна Рада перейменувала Комсомольськ у Горішні Плавні в межах виконання закону про декомунізацію.

"На стелах зазначено колишню, неіснуючу назву міста, що в період до набрання чинності декомунізаційного законодавства носило назву "Комсомольськ" і було назване на честь Всесоюзного Ленінського комуністичного союзу молоді (ВЛКСМ) або комсомолу - комуністичної молодіжної організації, підконтрольної КПРС", - зазначив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Биков протягом семи років вдавався до саботажу декомунізаційного законодавства. Міськрада пропонувала залишити місту стару назву, зробивши її абревіатурою, мовляв на честь Колективу Молодих Соціально Мотивованих Людей - Справжніх Козаків. Однак у парламенті з таким перейменуванням не погодилися і за пропозицією УІНП присвоїли місту історичну козацьку назву Горішні Плавні. За словами Пустовгара, Биков оскаржував це рішення у Вищому адмінсуді, але безуспішно. Водночас знаки з старою назвою вирішив залишити.

Горішні Плавні – це давнє козацьке поселення на території Келебердянської сотні Полтавського козацького полку.

 

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.