Історик Володимир Милько після важкого поранення на фронті потребує допомоги

Володимир Милько потребує встановлення протезу.

Про це на своїй сторінці у Facebook написав Володимир Милько.

"Отримав друге тяжке поранення менш, ніж за 2,5 місяці. Цього разу моя "кар'єра" лівші завершена... Але на цьому життя не закінчується, а починається його новий (значно складніший) етап. Врешті, як писав класик: "Бог не без милості, козак не без щастя"!, - написав Володимир Милько. 

Володимир Милько - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України. Навчався на історичному факультеті УДУ імені Михайла Драгоманова. До сфери наукових інтересів належать політичні процеси в Російській імперії на початку XX століття та розвиток освіти в Україні в XIX — на початку XX століття.

Допомогти Володимиру Мальку можна за посиланням.

Номер картки: 5375411208950571

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.