Ілля Хржановський пішов з посади керівника Меморіального центру "Бабин Яр"

Російський режисер Ілля Хржановський більше не є художнім керівником Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

Про це Ілля Хржановський повідомив у Facebook, пише Суспільне.

Хржановський заявив, що не працює на посаді "з цього літа". І додав, що сам ухвалив рішення піти та зробив це не на початку війни, бо "вірив і знав, що зможу бути корисним Україні, зосередившись на міжнародній діяльності та різних видах підтримки України".

Також російський режисер попросив пробачення "у всіх тих, кого факт мого перебування в Україні та моя діяльність дратувала".

"Війна змінила і ще змінюватиме багато чого у сприйнятті та формуванні культури пам'яті в Україні — після війни настане етап переосмислення всієї роботи з пам'яттю. Вірю, що багато з розробленої нашою командою творчої концепції стане в пригоді в майбутньому, але в наявному контексті вважаю свій етап діяльності завершеним", — написав він.

Ілля Хржановський — російський режисер і продюсер. Член Європейської академії кіномистецтв, член Гільдії кінорежисерів Росії. Хржановський зізнався, що з 2006 року живе у Німеччині і є її громадянином.

Режисер став художнім керівником Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" у 2019 році.

 
 Фото: Ратинський В'ячеслав/УНІАН

Теми

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.