Правозахисника Максима Буткевича відзначили нагородою імені Анни Франк

Полонений Росією військовий та правозахисник Максим Буткевич став лауреатом щорічної нагороди імені Анни Франк від посольства Нідерландів у США.

Про це розповіла Надзвичайна та Повноважна посолка України в США Оксана Маркарова.

Нагороду приїхав отримати за сина батько Олександр Буткевич. 

Маркарова розповіла, що у своїй промові згадала про каштан біля фамільного будинку Франк в Амстердамі, який став символом нагороди. 

"Про каштан, який є символом незламного Києва, нашої столиці, що була окупована нацистами у 1941 році та яку в лютому 2022 року намагалися окупувати російські війська. Саме завдяки таким незламним воїнам, як Максим, нам вдається продовжувати боротьбу за нашу незалежність і за нашу перемогу", – наголосила вона. 

Максим Буткевич вступив до лав ЗСУ в березні минулого року. До цього він працював журналістом на всеукраїнських каналах та британському Бі-Бі-Сі й був співзасновником "Громадського радіо", де також працював журналістом та ведучим у 2013–2014 роках.

Близько 10 років Буткевич присвятив правозахисній діяльності, зокрема входив до правління українського представництва Amnesty international та громадської ради при МВС. Також він був співзасновником правозахисного центру "Соціальна дія", одним із засновників правозахисного центру ZMINA та проєкту "Без кордонів".

У березні 2022 року Максим Буткевич пішов служити в ЗСУ. У червні опинився у полоні під Гірським, що на Луганщині. Так званий суд "ЛНР" 10 березня 2023 року засудив Буткевича до 13 років ув'язнення. Окупанти обвинуватили його та ще двох українців у "жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів".

 

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.