Прапор у памʼять про зниклих і полонених

У США над Білим Домом вітер колише два прапори. Перший – зрозуміло, американський державний, з зірками та смугами. А другий під ним – майже повністю чорний. Невеликий, але помітний. І коли президент США, або будь-хто з його гостей дивиться на Білий Дім, він бачить маленький чорний прапор і згадує. Згадує, що не всі американські військові повернулися додому.

 

У США над Білим Домом вітер колише два прапори. Перший – зрозуміло, американський державний, з зірками та смугами. А другий під ним – майже повністю чорний. Невеликий, але помітний. І коли президент США, або будь-хто з його гостей дивиться на Білий Дім, він бачить маленький чорний прапор і згадує.

Згадує, що не всі американські військові повернулися додому.

Це прапор громадської організації, яка займається поверненням додому полонених і пошуком зниклих без вісти. Він, цей прапор, зазвичай так і називається: POW/MIA flag. POW – це prisoner of war, військовополонений, а МІА – missing in action, зниклий безвісти під час бойових дій. На прапорі зображений профіль чоловіка за колючим дротом і напис "You Are Not Forgotten". "Ви не забуті".

Цей прапор висить над Білим Домом завжди.

І я б хотів, щоб схожий прапор висів у нас. Над Офісом Президента, над парламентом, над Кабінетом міністрів, меріями і всіма міністерствами. Щоб кожен, хто заходить в ці будівлі – від президента і міністра до останнього помічника чиновника, від іноземного посла до журналіста або простого перехожого – щодня бачив би цей прапор і згадував про наших полонених.

Про зниклих безвісти. Про невинно засуджених, закатованих, поранених – але не забутих. Згадував про людей у піксельному камуфляжі, які чекають що їх знайдуть, визволять і повернуть додому. Згадував і діяв.

Головне, що ми можемо зробити для повернення наших побратимів – якнайшвидше перемоги ворога. Але ще ми можемо показати, що нам не байдуже. Що ми пам'ятаємо і боремось за повернення кожного. Що Україна з ними, хоч не все у цьому питанні залежить від нас.

Ми не можемо просто скопіювати американський варіант прапору. Це було б і неправильно, і нелогічно. Але ми можемо зробити свій.

Я за допомоги Анни Козоріз зробив свій варіант, як я його бачу. Символи зрозумілі: фактично, це чорно-білий негатив державного прапора, на якому рука зі світлої частини, зі світла і волі, простягається до руки внизу, у темряві тюрми або землі.

 

"Ми дотягнемося. Ми витягнемо з темряви. Ми повернемо всіх додому", – говорить цей прапор.

Я показав макет Тайрі, бо хто краще за неї розуміє все про полон. Тайра сказала, що не вистачає якихось слів, гасла, девізу, який буде прямо говорити про волю, про памʼять і про помсту. Обовʼязково про помсту. Тому що памʼять сама по собі мало чого варта.

Запропонуйте свій девіз до прапора. А парламенту я пропоную розробити закон, як у США, щоб прапор у памʼять про зниклих і полонених висів над кожною з важливих державних установ до того часу, поки останній із них не повернеться додому. Варто також провести відкритий конкурс на дизайн цього прапору і зробити його макет відкритим, щоб його міг без порушення авторських прав роздрукувати і повісити кожен, хто забажає.

Важливо памʼятати. Важливо діяти.

Поки не повернеться останній із них.

Останній із нас.

Іван Ольховський: Про "оригінальність" поглядів Миколи Бендюка на події 1940-1942 років на Поліссі та роль у них Тараса Бульби-Боровця

Незважаючи на появу в Україні низки наукових досліджень діяльності засновника УПА "Поліська Січ" Тараса Бульби-Боровця, визнання його Законом України борцем за незалежність, увічнення пам'яті в назвах вулиць, час від часу з'являються публікації, що базуються на вигадках, домислах, перекрученнях фактів, що дискредитують поліського отамана.

Юрій Юзич: Правильний мадяр

Бойовий генерал Ференц Фаркаш де Кішбарнак — командир VI армійського корпусу. Вважав, що Україна у Третій світовій війні буде ключовою опорою Заходу. Захоплювався УПА та очолював створений банедрівцями Антибільшовицький блок народів (АБН).

Олег Пустовгар: Соратник Симона Петлюри, діяч УНР, театральний оглядач, дослідник авангардного мистецтва: 130 років Василю Бутенку (Хмурому)

8 лютого 1896 року на Полтавщині народився Василь Бутенко (Хмурий) – військовий діяч Української Народної Республіки (УНР), соратник Симона Петлюри, журналіст, мистецтвознавець, театральний оглядач, один із перших вітчизняних дослідників авангардного мистецтва, жертва кремлівського російсько-комуністичного терору.

Володимир В'ятрович: Не минуле псує українсько-польські стосунки, а маніпуляції ним

У польському публічному дискурсі останніх років дедалі частіше лунає твердження, що погіршення українсько-польських стосунків зумовлене "важким історичним минулим". Мовляв, саме невирішені питання пам'яті та інтерпретації подій ХХ століття неминуче тягнуть наші суспільства до конфлікту. Однак соціологія дає іншу картину.