Росіяни вшанували пам'ятником карателя Муравйова

Пам'ятник Михайлу Муравйову встановили 18 жовтня в Калініграді.

Про це повідомляє МЗС Литви, передає Укрінформ.

24 жовтня МЗС Литви викликало тимчасового повіреного у справах посольства РФ в Литві Олександра Йолкіна та вручило ноту протесту через руйнування меморіальної дошки колишньому міністру закордонних справ Литви архиєпископу Мечисловасу Рейнісу на цвинтарі російського міста Владімір.

Представники МЗС Литви вказали, що в РФ не вперше зносять пам'ятники жертвам сталінського тоталітарного режиму. Це можна розцінювати лише як акти зневаги до історичної правди та пам'яті жертв. Тому МЗС Литви закликало компетентні органи РФ відновити зруйновані пам'ятники.

У МЗС також висловили розчарування тим, що одночасно зі знищенням пам'ятників жертвам радянських репресій в одному регіоні РФ, відкрили у Калінінградській області меморіал російському імперському державному діячеві Михайлу Муравйову, який став відомим за жорстоке придушення повстання 1863-64 рр., засудив багатьох повстанців до страти, а тисячі заслав до Сибіру.

Бронзова статуя заввишки 2,5 метри повторює пам'ятник, який у 1898–1915 роках стояв у Вільнюсі. Ініціатором встановлення пам'ятника став губернатор Калінінграда Антон Аліханов.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.