Росіяни демонтували меморіал на честь архімандрита Шептицького, який рятував євреїв

На Князь-Владимирському кладовищі в російському місті Владимир демонтували меморіальний комплекс, присвячений трьом жертвам радянських репресій з України, Литви та Польщі.

Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook греко-католицький священик Ілля Астапов.

Меморіал був присвячений блаженному католицької церкви, українському релігійному діячеві й архімандриту монахів Студійського уставу, брату митрополита Андрея Шептицького Климентію Шептицькому, міністру закордонних справ Литви і католицькому архієпископу Мечисловасу Рейнису, а також польському політику, одному з організаторів Варшавського повстання Яну Янковському.

Меморіал встановили на місці братської могили — усі поховані жертви померли у в'язниці для особливо небезпечних злочинців "Володимирський централ", біля якої й знаходиться кладовище.

Брата митрополита УГКЦ Андрея Шептицького було репресовано 1947 року за відмову від співпраці з радянською владою.  1995 року ізраїльським центром вивчення Голокосту "Яд Вашем" Климентій Шептицький був оголошений Праведником народів світу за порятунок євреїв під час Другої світової війни, а 2001 року — зарахований до блаженних Католицької церкви.

Мечисловас Рейнис і Ян Янковський були заарештовані і померли в ув'язненні за відмову від співпраці з СРСР, що захопив Литву і Польщу, і відстоювання інтересів своїх народів.

Хто вирішив демонтувати меморіал наразі невідомо.

 

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.