АНОНС: Чого ми ще не знаємо про Михайла Грушевського?

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського 6 жовтня запрошує на (не)академічну дискусію «Чого ми ще не знаємо про Михайла Грушевського?».

Музей продовжує відзначати 157-у річницю з дня народження Михайла Грушевського. 

"Скільки студентів "пройшло" через лекції Михайла Грушевського і чи був професор лектором атрактивним; подивуємось, як дописували за вченого його "Ілюстровану історію" у 1940-их; "намалюємо" портрет на основі спогадів про керманича українського руху та згадаємо, як він пишався своєю бородою-"онуфрійкою" і чому не любив їздити на авто по Києву; поговоримо про те, чи любив гроші Михайло Грушевський і як вів свою "касу".

Спробуємо зрозуміти, як в одному реченні можна поєднати "Грушевський не створив українське військо і розігнав трьохтисячну армію". А може хтось зможе пояснити, чому голова Української Центральної Ради "втік" з Києва 25 січня 1918-го, коли в місто зайшла московсько-большевицька орда Муравйова? І врешті втішимося, що нема кінця-краю нашим пошукам іконографічних джерел, які "заховалися" в архівних нетрях, а ми їх все одно дістаємо звідти", - йдеться в анонсі події.

Коли: 6 жовтня о 15:00

Де: Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, вул. Паньківська, 9

Вхід вільний.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.