АНОНС: «Великий тандем: Кричевський і Грушевський»

29 квітня о 15:00 в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського відбудеться лекція із циклу «ВЕЛИКИЙ ТАНДЕМ: Кричевський і Грушевський»

Слухачі лекції дізнаються про один із найвизначніших проектів архітектора в галузі інтер'єрного мистецтва ‒ оформлення Історичної секції ВУАН на вул. Володимирській, 35 у Києві.

Це був перший серйозний досвід художнього оздоблення української культурно-наукової установи за новітніми тенденціями кінця 1920-х років. Василь Кричевський вважав, що архітектура громадських та державних будівель ‒ це "справа культурно-політична". Тому поставився до замовлення відповідально, керуючи навіть ремонтними роботами, які передували втіленню його ідей.

На лекції ми розглянемо процес трансформації приміщення панського будинку, спроектованого О. Беретті на початку ХІХ століття, зі старомодними розписами та ліпниною, у модерний український інтер'єр на засадах західноєвропейського функціоналізму.

Перед В. Кричевським постали такі виклики: перетворити колишню бальну залу на комфортну та імпозантну залу для наукових засідань, облаштувати Кабінет примітивної культури та кімнату Комісії козаччини для зручної роботи дослідників і водночас демонстрації мистецьких, етнографічних, архівних і книжкових колекцій. Крім того, потрібно було устаткувати кабінет голови Історичної секції та декорувати "острівок" міщанського побуту інтелігента ХІХ століття ‒ кімнату Старого Києва. Реалізовувати проект довелося в будинку з проблемами: дах протікає, фарба зі стін лущиться, а підлога провалюється, і все це за обмежений бюджет!

Не зважаючи на перешкоди, для оздоблення Історичної секції пощастило залучити визнаного майстра живопису Федора Кричевського, який створив кілька портретів для галереї, а також молодих талановитих учнів Василя Кричевського ‒ Олександра Саєнка і Петра Костирка. Саєнко прикрасив інтер'єр двома панно, інкрустованими соломою, ‒ "Невільники" та "Козак Мамай". Костирко працював над першою в історії рельєфною мапою Києва часів князя Ярослава Мудрого за ескізом свого вчителя.

Чи вдалося реалізувати все задумане, чому інтер'єри за проектом В. Кричевського були знищені та куди поділися скарби Історичної секції ВУАН? Якщо вас цікавить цей захоплюючий проект, не пропустіть нагоду дізнатись більше про нього!

Реєстрація за посиланням.

Вартість — 100 грн. Оплата готівкою в касі музею.

Варто зазначити, що будинок Михайла Грушевського згорів у лютому 1918 року.  Тоді радянські війська Муравйова розстрілювали центр Києва з бронепотягу, намагаючись влучити у будинок голови Української Центральної Ради. 

Про те, що сталось у Києві 7 лютого 1918 року написала у спогадах Євгенія Кричевська - дружина українського митця Василя Кричевського. Тоді родина жила у Домі Грушевських на шостому поверсі. Як Євгенії із чоловіком, сином та донькою пощастило врятуватись читайте у матеріалі "Євгенія Кричевська. Пожежа будинку Михайла Грушевського". 

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.