У Києві відреставрують фрески бойчукістів 1920–30-х років

У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) у Києві студенти розпочали реставрувати розписи з майстерні бойчукістів.

Про це написала у Facebook київська художниця Каріна Синиця, цьогорічна випускниця академії, інформує Суспільне.

Перші задокументовані фрескові розписи школи бойчукістів датовані 1924 роком, загалом там можна знайти фрески 1924–1932 років. Кілька вцілілих фрагментів знайшли в аудиторії № 250 та в літографській майстерні.

У 1970-х в Київському художньому інституті зайнялась пожежа. Пошкодилися верхній шар фарби та тиньку на стінах аудиторії — і проявилися роботи бойчукістів. Кафедра реставрації хотіла відкрити фрески, законсервувати їх, але не дозволив тодішній режим СРСР — стінописи забілили.

За часів перебудови, у 1980-х, інтерес до різних заборонених раніше художніх течій поновився. Фрагменти розписів, які сьогодні реставрують у НАОМА, відкрили академік Михайло Криволапов, завідувач кафедри реставрації Анатолій Беляй, викладач Юрій Коренюк та тодішні студенти.

У коментарі Суспільне Культура Каріна Синиця розповіла, що реставрацію (відкриття) здійснюють студенти 3–5 курсу, які навчаються на реставраторів живопису. Ця робота — частина їхньої навчальної практики. Роботи тільки почались, зараз роблять зондажі.

"Про реставрацію дізналася через подругу, яка зараз вчиться на 5 курсі. Це було для мене шоком і, звісно, зацікавило", — ділиться Каріна.

Художниця фотографує процес реставрації, аби допомогти НАОМА та для свого власного проєкту — він пов'язаний із темою репресованих митців України.

Бойчукізм — це школа українського мистецтва у 1910–1930-х роках; синтез українського фольклорного образотворчого мистецтва і церковного мистецтва Візантії. У 1917 році заснували Українську державну академію мистецтв, у якій діяла школа монументалізму.

Засновник школи — Михайло Бойчук. Майбутній митець малював з дитинства. Його підтримало Наукове товариство ім. Т. Шевченка, їхнім коштом і митрополита Андрея Шептицького Бойчук навчався у Віденській академії мистецтв, потім — у Леона Вичулковського в Краківській. Потім митець навчався в Мюнхені, згодом кілька років жив у Парижі — там же прийшов до ідеї творити як монументаліст і заснував школу бойчукістів. Наприкінці 1925-го в Києві заснували Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), яка об'єднувала бойчукістів.

У 1926–1927 роках Бойчук із дружиною Софією Налепинською-Бойчук та учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром поїхали до Європи з мистецькою ціллю. Це стало одним із приводів звинуватити митців у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". У 1937 році усіх чотирьох стратили НКВС.

 

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.