IN MEMORIAM: Померла директорка Бібліотеки Петлюри в Парижі Ярослава Йосипишин

У Франції на 80 році життя відійшла у вічність директорка Української Бібліотеки імени Симона Петлюри в Парижі.

Про це сповістила журналістка Алла Лазарева. 

"Не стало Ярослави Йосипишин, директорки Бібліотеки Петлюри в Парижі. Востаннє бачила її не так давно, Ярослава встигла отримати медаль Симона Петлюри від конфедерації журналістських організацій України, яку привіз для неї з Києва Юрій Бондар", - написала Алал Лазерева.

Ярослава Йосипишин народилася 1943 року в Парижі. Її батьки – українські політичні емігранти. Батько Петро Йосипишин був старшиною запорозької дивізії Армії УНР, соратником Симона Петлюри.

Ярослава Йосипович Педагогічну школу в Парижі та Університет Париж-І Пантеон-Сорбонна. В університеті спеціалізувалась на кафедрі міжнародних відносин. Захистила магістерську роботу за темою "Львівський український університет". У 1981 році захистила докторську дисертацію за темою "Західноукраїнські землі між двома світовими війнами в міжнародних відносинах".

Працювала у Франції професором історії/географії у коледжі та ліцеї. Викладала в Українському Вільному Університеті в Мюнхені, професор-гість у Сорбонні. В 1990-х рр. викладала курси "Французька мова" і "Французька цивілізація" студентам Київського державного інституту іноземних мов (нині – Київський національний лінгвістичний університет).

Впродовж багатьох років досліджувала кельтську проблематику, пов'язуючи її з Україною. Була секретаркою і головною редакторкою бюлетеня "Amis des Etudes Celtiques" ("Приятелі Кельтських студій") при Сорбонні. А також членкинею Наукового Товариства імени Шевченка в Західній Європі.

З 1998 року Ярослава Йосипишин була директоркою "Української Бібліотеки імени Симона Петлюри". 

"Більшість свого життя вона присвятила збережненню бібіліотеки, якою опікувався ще батько. Її зусиллями збережено тисячі безцінних видань. Багато із яких немає більше ніде. Ярослава вважала, що бібліотеку не потрібно перевозити в Україну, бо вона має робити свою справу в Парижі. Допомагати фрацузьким науковцям досліджувати Україну.

Складно оцінити скільки своєю громадянською волонтерською працею Ярослава "зекономила" коштів для бюджету України. Десятиліттями зберігаючи і примножуючи колекції, які в нормальних країнах мають першорядну державну підтримку. Сподіваюсь, що її сумлінна праця буде оцінена українцями. І бібліотека імені Петлюри в Парижі буде збережена та стане важливим культурно-науковим центром України в Європейському Союзі", - написав історик Юрій Юзич.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.