На Полтавщині перейменували 80 об’єктів топонімії

У населених пунктах Мачухівської громади на Полтавщині перейменовано 80 об’єктів топонімії.

Про це інформує Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті.

У селі Мачухи вулицю Єсеніна перейменували на пошану видатного петлюрівця Всеволода Петріва (1883-1948) — письменника, педагога, військового міністра і генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки (УНР). 

 

Навесні 1918 року, як командир полку імені Костя Гордієнка, звільняв Полтавщину від російсько-більшовицьких загарбників. Спогади про цю та інші події, що відбувалися у тодішній Полтаві, на Полтавщині та в Україні загалом детально описані у мемуарах Всеволода Петріва "Спомини з часів Української революції (1917–1921)", видані у 1927–1931 роках. У цьому документі зазначено, що "полк Костя Гордієнка отримав поповнення, переважно із селян с. Мачухи та його округи. Кравці Полтави і Мачух пошили Гордієнківцям однострій". 

Вулиця і провулок Ковпака у Мачухах будуть носити ім'я Братів Бувалкіних. Так у громаді пошанували полеглих Героїв народної російсько-української війни за незалежність Владислава та Сергія Бувалкіних. Сергій Бувалкін – учасник російсько-української війни періоду АТО, унаслідок зазнаних на фронті травм помер у 2022 році. Похований у селі Мачухи.

 
Сергій Бувалкін

Владислав Бувалкін-майстер-сержант Служби безпеки України. Спецпризначенець. Був успішним підприємцем, займався парашутним спортом та спортивною стрільбою. У 2014 році разом із двома братами добровольцем пішов на російсько-українську війну і став професійним військовим. Учасник телевізійної програми "Хоробрі серця" (2014). Загинув 20 березня 2022 року при обороні Києва. 

В оновленій топоніміці пошанували й Анатолія Дяченка (1925-2008) — уродженця Мачух, літературознавця, критика, прозаїка, педагога. Його дідусь та бабуся вчителювали у Мачухах, а батько керував хоровим колективом. Анатолій Дяченко у 1959-1997 роках викладав  у Полтавському педагогічному університеті. 

Отримала нову назву й колишня вулиця трубадура російської імперії Пушкіна. Тепер вона називається "Земляків-Героїв УПА". 

Вулицю Чкалова також перейменували на честь уродженця Мачух, українського режисера та актора Миколи Вільшанського, який грав у театрах Саксаганського, Садовського, "Веселий жарт" (Київ); здійснював постановки у театрі Львова.

 
Микола Вільшанський

У селі Васики вулицю Лермонтова перейменували на Миколи Міхновського.

У селі Калашники вулицю Першотравневу перейменували на честь найвідомішого українського філософа Григорія Сковороди.

У селі Підлепичі вулицю Комсомольську назвали на честь українського гетьмана Пилипа Орлика.

У селі Сердюки вулицю Гагаріна переозначили на пошану Юрія Кондратюка, уродженця Полтави, вченого-винахідника, розробника ракетної техніки і теорії космічних польотів.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.