Спецпроект

"Голодомор. Літописці": Суспільне презентує документальний серіал до 90-х роковин Голодомору

Суспільне Мовлення презентує прем’єрний показ документального циклу «Голодомор. Літописці» до 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років.

Про це інформує Суспільне.

Проєкт створений на замовлення і за сценарієм Суспільного Мовлення компанією Fresh Production Group.  

"Голодомор. Літописці" покажуть на платформах Суспільного:

  • з 22 по 25 листопада о 21:00 — на телеканалі Суспільне Культура;
  • 25 листопада 11:10–12:50 — 1-2 серія; 22:00–23:40 — 3-4 серія — на місцевих каналах Суспільного; 
  • 25 листопада — 1-2 серія на ютуб-каналі Першого;
  • 26 листопада — 3-4 серія на ютуб-каналі Першого.

"Голодомор. Літописці" — це перша документальна спроба розказати все, що важливо знати про Голодомор. Літопис найжахливіших подій в історії України — голоду, який був штучно створений комуністичним режимом СРСР задля знищення українського народу. 

Автори мінісеріалу фокусуються на пошуках формули геноциду. Разом із провідними дослідниками Голодомору вони шукають відповідь, чому для пояснення масштабів катастрофи недостатньо розуміти самі тільки геноцидні наміри Сталіна. 

"Я дуже багато знаю про Голодомор, прочитав багато книжок, розпитував своїх близьких старшого покоління, свою бабусю зокрема, про те, як вони пережили цей жахливий досвід, і здавалося, мене важко було чимось здивувати, але ця історія… Це насправді нескінченно вражає: як так — всі все знають, консульські служби про це повідомляють, в пресу історія проривається, але бачимо абсолютну концентровану байдужість світу до факту, що в центрі Європи вмирають, гинуть від голоду мільйони людей", — зазначає автор сценарію, історик і автор проєктів Суспільного Мовлення Олександр Зінченко.

У чотирьох серіях: "Столиця відчаю", "Ура Сталіну!", "Вершники апокаліпсиса" та "Тінь" автори проєкту проводять докладне історичне розслідування про те, як так сталося, що світ знав і мовчав, що са́ме було відомо й кому, і чому ми сьогодні такі, які є. Чиї ми нащадки і як нам пропрацювати цю травму.

"Моя бабуся народилася 24 березня 1934 року в лісі на Слобожанщині, куди раніше було вигнано її батька-куркуля з родиною. Він добровільно віддав все своє зерно, майно та худобу радянській владі. За це його принаймні не розстріляли. Відбиваючись від вовків, збираючи дикі рослини та гриби, родина зуміла вижити під час Голодомору. Бабуся пам'ятала про це завжди! Тому для мене, як і для багатьох українців, це не просто чергова історія... Це літопис нашої країни. Це особисте", — ділиться режисер-постановник Fresh Production Group Роман Барабаш.

У зйомках документального циклу взяли участь світові та українські дослідники Голодомору: журналістка, авторка книжки "Червоний голод. Війна Сталіна проти України" Енн Епплбом; журналіст, письменник, автор книжки "Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала" Мірослав Влеклий; психологиня, авторка дослідження "Психологічні наслідки Голодомору в Україні" Вікторія Горбунова; історикиня, дослідниця радянської історії та Голодомору Дарія Маттінглі; історик, директор Центру українських досліджень Кембриджського університету Рорі Фіннін; історик, директор Українського наукового інституту в Гарварді Сергій Плохій; президент України (2005-2010 рр.) Віктор Ющенко, під час президентства якого Голодомор 1932–1933 років було визнано геноцидом українського народу, та інші.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".