Держмистецтв запускає онлайн-проєкт "Голодомор. Історії роду"

До 90-тих роковин Голодомору 1932-1933 років Держмистецтв запускає онлайн-проєкт “Голодомор. Історії роду”, який покликаний вшанувати пам’ять жертв геноциду, спонукати українців досліджувати історію власного роду та показати глибину трагедії на конкретних прикладах простих українських родин.

Про це йдеться на сайті Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти.

Протягом місяця до Дня пам'яті жертв голодоморів, який цьогоріч припадає на 25 листопада, Держмистецтв на своїх сторінках у соціальних мережах Facebook та Instagram публікуватиме історії-оповіді, записані зі слів очевидців, які пережили Голодомор 1932-1933 років, та закликає українців долучатися власними дописами та розповідати про свідчення їхніх родичів-очевидців тих страшних подій.

Відомо вже багато особистих розповідей про Голодомор, які згадуються щорічно, однак у родинах багатьох українців є свої унікальні історії, пов'язані з цією трагедією. У когось родичі боялись про це переповідати, у когось говорили коротко, натяками, або описували лише якийсь один епізод, що їм запам'ятався, однак всі ці історії важливі. Важливі не лише для окремо взятої української родини, а й для нашої країни загалом, бо вони як пазли складають велику картину всезагального та всенародного лиха, яке огорнуло наші землі в 1932-1933 роках.

Проєкт Держмистецтв закликає глибше пізнавати історію власного роду та розповісти про те, яким чином рідним вдалось пережити той голод.

Щоб долучитись до проєкту потрібно опублікувати на власних сторінках у Facebook чи Instagram родинну історію про геноцид, який переживали рідні, та додати хештег #Голодомор_Історії_роду і позначити Держмистецтв у своїх дописах.

До того ж, історії, пов'язані з Голодомором, та світлини родичів можна надсилати на e-mail: press@arts.org.ua. Ці розповіді також будуть опубліковані на їх сторінках.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.