Деколонізація топонімії Диканщини: Мазепа, діячі УНР і «Просвіти», Бандера і Шухевич

У Диканці на Полтавщині перейменували низку вулиць та провулків.

Про це інформує Полтавський офіс УІНП.

Вул. Черняховського відтепер носитиме ім'я Петра Сагайдачного, на пошану гетьмана українського козацтва, учасника переможної битви під Хотином 1621 р. та успішного походу на Московську державу 1618 р., фундатора і мецената Києво-Могилянської колегії.

Вул. Кутузова теж змінили назву — на вул. Івана Богуна, українського полководця часів Богдана Хмельницького та періоду Руїни.

Вул. Пушкіна перейменували на Івана Мазепи — на честь гетьмана України, котрий бував у Диканьці, був кумом власника селища Василя Кочубея (в Диканьці зафіксовані народні назви об'єктів з іменем гетьмана, наприклад, "Дуб Мазепи"), очільника воєнно-політичного виступу проти московського царя Петра I.

Вул. Олега Кошового називатиметься на честь Кошового Гордієнка. Кость Гордієнко — кошовий отаман Запорізької Січі, військовий і політичний діяч, який уклав воєнний союз із Іваном Мазепою і Гетьманщиною у війні проти Петра І. Створив і очолив Кам'янську Січ. 

Вул. Чернишевського — на Самійла Величка (козацький канцелярист і літописець, певний час мешкав у Диканьці і, за однією з версій, похований у селищі. Саме в його літописі міститься перша писемна згадка про Диканьку).

Вул. Горького — вул. Грушевського. Голова Української Центральної Ради (УЦР), історик, соціолог, письменник, державний і політичний діяч, автор багатотомної "Історії України-Руси".

Вул. Лєрмонтова перейменували на честь Василя Короліва — одного із засновників Української Центральної Ради (УЦР), дипломата Української Народної Республіки (УНР), 

Вул. Крилова перейменували на Костянтина Товкача — діяча УНР, Генерального судді УНР, священника, правника, просвітянина, який починав свою громадську діяльність з Диканьки. Зокрема, був активним учасником проукраїнського руху в селищі у 1906-1907 р.

Вулицю, що звеличувала сталінського помолога Мічуріна, назвали на честь лідера Організації Українських націоналістів Степана Бандери.

Вул. Ватутіна — на вул. Романа Шухевича, українського політика, головнокомандувача Української Повстанської армії.

Вул. Чайковського — на Олекси Діхтяря (діяч товариства "Просвіта", вчитель, перекладач і письменник, понад двадцять років провів у Диканьці, завдяки йому була сформована чітка проукраїнська позиція мешканців).

Вул. Достоєвського — на Луки Кримського, видатного лікаря, священика, канонізованого святого, який вирізнявся стійкою громадянською позицією. Вул. Чехова відтепер носитиме ім'я Василя Скорика, диканського краєзнавця, колишнього директора Диканського історико-краєзнавчого музею. Пров. Черняховського — Василя Непийпива, українського живописця, українського народного художника, уродженця с. Кам'янка на Диканщині. 

Вул. Ціолковського — на Академіка Стешенка — уродженця Диканьки, українського вченого-астрофізика, академіка НАН України, дитинство і юність якого пройшли неподалік цієї вулиці. Пров. Некрасова — Олени Пчілки (Ольги Петрівни Косач), письменниці, перекладачки, громадської діячки, фольклористки, етнографа.

Провулок Крилова — на Олеся Гончара, українського письменника, прозаїка, літературного критика, політичного і громадського діяча, голови Спілки письменників України (1959-1971), героя України (2005, посмертно).

Вул. Ломоносова — вул. Василя Стуса, українського поета, дисидента, жертви комуністичного режиму.

У селищі Диканька вул. та провулок Гагаріна відтепер мають назву Кудрина (за основу взято місцевий геонім, назву балки, розташованої неподалік).

Вулиці Некрасова повернули назву Махова (за основу взято назву кутка і вулиці ІХ — поч. ХХ ст.). Пров. Мічуріна перейменували на Броварський (за назвою місцевого геоніму, розташованої неподалік балки), Кутузова перейменували на Польський (за назвою місцевого геоніму, житлового масиву, розташованого неподалік). Вул. Чкалова повернули давню назву Чигрівська. А у селі Балясне вул. Чкалова перейменували на Кочубеївську (назва актуалізує факт існування в селі кочубеївської економії, яка тривалий час давала заробіток усім мешканцям села).

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.