Премія Шевельова 2023 оголосила довгий список претендантів

Зокрема до нього увійшла книжка львівського художника та ресторатора Андрія Гудими, який загинув у липні цього року в боях під Бахмутом.

Український ПЕН оголосив 14 видань, які увійшли до довгого списку на здобуття Премії імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2023 року.

  1. Агеєва Віра, "Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ початку XX століття" (Віхола)
  2. В'ятрович Володимир, "Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну" (Ранок)
  3. Гоменюк Іван, "Мурашник. Нотатки на манжетах історії Галичини, Буковини та Закарпаття" (Віхола)
  4. Громенко Сергій, "Чому Україна виграє?"(Vivat)
  5. Гудима Андрій, "69 спецій для Серця" (Видавництво Старого Лева) 
  6. Гуменюк Андрій, "Африка" (Видавництво Старого Лева)
  7. Зарембо Катерина, "Схід українського сонця" (Човен)
  8. Кузнєцова Євгенія, "Мова-меч. Як говорила радянська імперія" (Твоя підпільна гуманітарка)
  9. Михайловський Віталій, "Наші королі — Reges Nostri. Володарі та династії в історії України (1340–1795)" (Темпора)
  10. Михед Олександр, "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення" (Видавництво Старого Лева)
  11. Москалець Костянтин, "Спорудження мосту" (Видавництво Старого Лева)
  12. Петросаняк Галина, "Наш сусід Альберт Гофман" (Видавництво 21)
  13. Славінська Ірина, "Повітряна й тривожна книжка" (Vivat)
  14. Содомора Андрій, "Під чужою тінню" (Літопис)

Короткий список номінантів на здобуття Премії буде опубліковано не пізніше 10 грудня. Оголошення лауреата традиційно відбудеться в день народження Юрія Шевельова – 17 грудня.

Премія імені Юрія Шевельова була заснована 2013 року. Вона присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Нагорода носить імʼя Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику, та відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю. До розгляду приймаються художні або наукові есеї українських авторів, опубліковані в паперовому вигляді протягом календарного року.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.