Українські державні архіви в цілому відповідають Європейській політиці доступу - результати дослідження

Відомі попередні результати загальноєвропейського опитування щодо впровадження Рекомендації Ради Європи R (2000)13 щодо європейської політики доступу до архівів.

Про це на своїй сторінці на фейсбук написав голова Державної архівної служби України Андрій Хромов.

Дослідження проводилося онлайн за допомогою професійного інструменту опитування (EFS Survey by Tivian). Польова робота проводилася з 10 жовтня по 4 листопада 2022 року. Воно було проведене шляхом опитування співробітників архівів та різних груп користувачів. До опитування долучилися респонденти з 39 європейських країн, зокрема і з України.

Рада Європи (РЄ), місією якої є захист прав людини, плюралістичної демократії та верховенства права, а також сприяння обізнаності та підтримці розвитку культурної ідентичності та розмаїття Європи, визнала зростаючу важливість доступу до архівів у той час і зробила кроки для встановлення системи принципів і вимог у цій галузі.

У 1996 році Парламентська асамблея РЄ рекомендувала "зацікавленим країнам надати можливість особам, які постраждали від цього питання, вивчити, на їх запит, файли, які зберігаються на них колишніми спецслужбами".

Після кількох років підготовки та переговорів РЄ нарешті прийняла 13 липня 2000 року "Рекомендацію № R (2000) 13 державам-членам щодо європейської політики доступу до архівів".

Ця Рекомендація була першим міжнародним стандартом у цій галузі. Вона не вимагає одноманітності від держав-членів і враховує різні суспільні, архівні та адміністративні традиції; однак вона чітко висловила спільні принципи, дотримання яких очікує від усіх держав-членів. Хоча це не обов'язковий юридичний документ, його моральне та політичне значення показало, чого очікують у цій сфері всі країни.

З повним текстом дослідження можна ознайомитися за посиланням.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.