Шукаємо листи Івана Дзюби!

Видавництво "Дух і літера" для збірки епістолярної спадщини Івана Дзюби розшукує листи відомого літератора і дисидента та запрошує до співпраці дослідників.

Про це пише видавництво "Дух і літера".

Одним із таких важливих проєктів, над яким ми працюємо сьогодні, є епістолярна спадщина Івана Дзюби. Бувши літературознавцем, публіцистом, громадсько-політичним діячем, Іван Михайлович мав численних друзів, знайомих, колег із різних куточків України та світу, з якими листувався впродовж 1960–2010-х. Очевидно, що це дуже різноманітний джерельний пласт, інформативну вагу та культурологічне значення якого складно виміряти.

З частиною таких листувань нам вдалося познайомитися з люб'язного дозволу пані Марти Дзюби. Це близько тисячі старанно оцифрованих (передрукованих) листів тільки ДО Івана Михайловича. Зараз ми на етапі опису та впорядкування цих листів.

Маючи на меті видати максимально повну збірку епістоляріїв, ми хочемо віднайти також листи ВІД Івана Дзюби, які він здебільшого не копіював і не зберігав. Йдеться про сотні, а може й тисячі розкиданих по всьому світу еґо-документів відомого літератора і дисидента. Про їхній потенціал ми навіть не здогадуємося.

Розуміючи, що це монументальна робота, ми хочемо запросити до співпраці молодих дослідників – насамперед літературознавців, істориків, культурологів, які можуть використати це у своїх наукових цілях, а також тих, хто, розділяючи з нами думку про необхідність збереження таких документів і розуміючи тривалість проєкту, хотів би натхненно над цим попрацювати.

Для отримання детальної інформації і пропозицій пишіть на пошту: centerjudaica@gmail.com

У темі повідомлення вкажіть: "Листи Івана Дзюби".

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.