Найбільший художній музей Фінляндії визнав Іллю Рєпіна українцем

Найбільший художній музей Фінляндії «Атенеум» у підписі під іменем художника Іллі Рєпіна змінив національність з росіянина на українця.

Про це повідомляє "Українська правда. Життя" з посиланням на фінське місцеве видання Suomen Kuvalehti.

У 2021 році фінський музей у співпраці з Третьяковською галереєю та Музеєм російського мистецтва провів велику виставку робіт Рєпіна. На ній розповідалося про те, що художник народився на території сучасної України, але представляли його як росіянина. Відтоді українці зверталися до музею з наміром відновити історичну справедливість.

Серед тих, хто звертався до музею з проханням змінити національність Рєпіна, – українська журналістка, авторка УП.Культура Анна Лодигіна. Готуючи статтю про художника, вона попросила надати більше інформації про його життя у Фінляндії. Кураторка надіслала їй статтю, в якій йшлося, що батьки Рєпіна були росіянами та народилися в Підмосков'ї. У відповідь Лодигіна надіслала докази того, що це не так – церковні документи свідчили, що батько і дід художника народилися на території  України.

Рішення про зміну національності Рєпіна зайняло в фінського музею близько двох років з часу перших звернень після виставки у 2021-му. Тоді фінський музикант українського походження Лукас Стасевський наголошував, що на виставці в Атенеумі бракує інформації про широкі зв'язки Рєпіна з українською культурою.

Нарешті назвати Рєпіна українцем в музеї наважилися, коли готували виставку "Питання часу", до якої увійшла одна з робіт художника. Вона відкрилася в музеї після його реновації в 2022-2023 роках.

Нагадаємо, що у лютому 2023 року музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку змінив у своїх описах національність уродженця Маріуполя, художника Архипа Куїнджі з росіянина на українця. 

Буквально через кілька днів Метрополітен також визнав українськими, а не російськими художниками Іллю Рєпіна та Івана Айвазовського. Зокрема, відповідні позначки з'явилися у підписі до портрету письменника Всеволода Гаршина авторства Рєпіна та на морському пейзажі Айвазовського.

У березні 2023-го Музей Стадейлік (Stedelijk) в Амстердамі (Нідерланди), який має одну з найповніших колекцій творів Казимира Малевича, змінив підписи в інформації про художника-абстракціоніста, назвавши його українцем.

 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.