З нагоди 140-річччя від дня народження Наталі Полонської-Василенко презентували підбірку її фото і документів

Центральний державний історичний архів України презентував підбірку документів історика, археолога та архівіста Наталі Полонської-Василенко.

Про це інформує Центральний державний історичний архів України, м. Київ.

ЦДІАК України пропонує невеличку підбірку документів з життя Наталі Полонської-Василенко на еміграції, яке відбилося в її листуванні з донькою останнього гетьмана України Павла Скоропадського – Єлисаветою Скоропадською-Кужим.

Наталя Полонська-Василенко-Моргун (уроджена – Меньшова), народилась 31.01.1884 (12.02.1884) у м. Харкові. Дитинство та юність провела у Києві, закінчила Київську Фундукліївську жіночу гімназію і Київські вищі жіночі курси, після закінчення яких в 1915 року склала іспити і отримала посаду приват-доцента у Київському університеті Св. Володимира. У 1916–1917 рр. продовжувала дослідницьку діяльність в архівах Москви; після повернення у 1917-му до Києва займалася викладацькою діяльністю. Працювала в багатьох наукових установах, серед іншого – в комісіях Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

З Київським центральним архівом давніх актів доля зв'язувала її двічі – вперше вона працювала в 1925–1927 рр. на посаді архівного реєстратора та помічника ученого архівіста, вдруге – очолила архів як директор (в 1941–1943 рр.). Пізніше переїхала до Львова, з 1944 р. була членом Львівської церковно-археологічної комісії, того ж року емігрувала до Праги, де обрана дійсним членом Українського історично-філологічного товариства.

У 1945 р. виїхала до Мюнхена, де брала участь в організації Українського вільного університету (УВУ). На еміграції мешкала в Дорнштадті (Німеччина) та продовжувала активну наукову (з питань української козаччини, історії Південної України, історії церкви, культури та ін.) та громадську діяльність.

Померла в 1973 року, була похована в м. Дорнштадті (Німеччина) поряд з чоловіком Олександром Моргуном.

Ознайомитись з добіркою документів можна за посиланням.
 
Фотографія Наталі Полонської-Василенко та її чоловіка Олександра Моргуна

Теми

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.