З нагоди 140-річччя від дня народження Наталі Полонської-Василенко презентували підбірку її фото і документів

Центральний державний історичний архів України презентував підбірку документів історика, археолога та архівіста Наталі Полонської-Василенко.

Про це інформує Центральний державний історичний архів України, м. Київ.

ЦДІАК України пропонує невеличку підбірку документів з життя Наталі Полонської-Василенко на еміграції, яке відбилося в її листуванні з донькою останнього гетьмана України Павла Скоропадського – Єлисаветою Скоропадською-Кужим.

Наталя Полонська-Василенко-Моргун (уроджена – Меньшова), народилась 31.01.1884 (12.02.1884) у м. Харкові. Дитинство та юність провела у Києві, закінчила Київську Фундукліївську жіночу гімназію і Київські вищі жіночі курси, після закінчення яких в 1915 року склала іспити і отримала посаду приват-доцента у Київському університеті Св. Володимира. У 1916–1917 рр. продовжувала дослідницьку діяльність в архівах Москви; після повернення у 1917-му до Києва займалася викладацькою діяльністю. Працювала в багатьох наукових установах, серед іншого – в комісіях Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

З Київським центральним архівом давніх актів доля зв'язувала її двічі – вперше вона працювала в 1925–1927 рр. на посаді архівного реєстратора та помічника ученого архівіста, вдруге – очолила архів як директор (в 1941–1943 рр.). Пізніше переїхала до Львова, з 1944 р. була членом Львівської церковно-археологічної комісії, того ж року емігрувала до Праги, де обрана дійсним членом Українського історично-філологічного товариства.

У 1945 р. виїхала до Мюнхена, де брала участь в організації Українського вільного університету (УВУ). На еміграції мешкала в Дорнштадті (Німеччина) та продовжувала активну наукову (з питань української козаччини, історії Південної України, історії церкви, культури та ін.) та громадську діяльність.

Померла в 1973 року, була похована в м. Дорнштадті (Німеччина) поряд з чоловіком Олександром Моргуном.

Ознайомитись з добіркою документів можна за посиланням.
 
Фотографія Наталі Полонської-Василенко та її чоловіка Олександра Моргуна

Теми

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.