З нагоди 140-річччя від дня народження Наталі Полонської-Василенко презентували підбірку її фото і документів

Центральний державний історичний архів України презентував підбірку документів історика, археолога та архівіста Наталі Полонської-Василенко.

Про це інформує Центральний державний історичний архів України, м. Київ.

ЦДІАК України пропонує невеличку підбірку документів з життя Наталі Полонської-Василенко на еміграції, яке відбилося в її листуванні з донькою останнього гетьмана України Павла Скоропадського – Єлисаветою Скоропадською-Кужим.

Наталя Полонська-Василенко-Моргун (уроджена – Меньшова), народилась 31.01.1884 (12.02.1884) у м. Харкові. Дитинство та юність провела у Києві, закінчила Київську Фундукліївську жіночу гімназію і Київські вищі жіночі курси, після закінчення яких в 1915 року склала іспити і отримала посаду приват-доцента у Київському університеті Св. Володимира. У 1916–1917 рр. продовжувала дослідницьку діяльність в архівах Москви; після повернення у 1917-му до Києва займалася викладацькою діяльністю. Працювала в багатьох наукових установах, серед іншого – в комісіях Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

З Київським центральним архівом давніх актів доля зв'язувала її двічі – вперше вона працювала в 1925–1927 рр. на посаді архівного реєстратора та помічника ученого архівіста, вдруге – очолила архів як директор (в 1941–1943 рр.). Пізніше переїхала до Львова, з 1944 р. була членом Львівської церковно-археологічної комісії, того ж року емігрувала до Праги, де обрана дійсним членом Українського історично-філологічного товариства.

У 1945 р. виїхала до Мюнхена, де брала участь в організації Українського вільного університету (УВУ). На еміграції мешкала в Дорнштадті (Німеччина) та продовжувала активну наукову (з питань української козаччини, історії Південної України, історії церкви, культури та ін.) та громадську діяльність.

Померла в 1973 року, була похована в м. Дорнштадті (Німеччина) поряд з чоловіком Олександром Моргуном.

Ознайомитись з добіркою документів можна за посиланням.
 
Фотографія Наталі Полонської-Василенко та її чоловіка Олександра Моргуна

Теми

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.