У Трускавці відзначили 100-річчя з дня народження Дарії Гусяк

Дарія Гусяк була зв'язковою Головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Про це повідомила Трускавецька Міська Рада.

4 лютого у Трускавці відбулися урочисті заходи з нагоди 100-річчя з дня народження Дарії Гусяк. В рамках вшанування Дарії Гусяк відбулася презентація книги історика, дослідника національно-визвольного руху, викладача Львівського Національного університету імені Івана Франка Миколи Посівнича "Степан Бандера. Провідник української ідеї". Захід вшанувала своєю присутністю посестра Дарії Гусяк, її близька приятелька зі Львова Люба Сорока.

Дарія Гусяк народилася 4 лютого 1924 р. у Трускавці в національно свідомій родині Гусяків. Їй судилося прожити довге (98 років) та нелегке життя. Але водночас її життя – це символ нескореності, незламності, символ боротьби, котра увінчується успіхом. 

Дарія Гусяк закінчила українську народну школу в Трускавці, торговельну гімназію в Дрогобичі (1943), працювала помічником бухгалтера в Трускавці. Від 1939 виконувала завдання підпілля ОУН, з 1948 – членкиня ОУН. У 1946, діставши документи переселенців з Польщі, спільно з Мартою Пашківською та мамою організувала хату-криївку у с. Грімне на Львівщині, де взимку 1947 три тижні перебував Роман Шухевич. Від цього часу Дарія – зв'язкова генерала УПА Шухевича. Її псевдо "Дарка", "Нуся", "Чорна". Освоїла виготовлення фальшивих документів і печаток, навчала цьому ремеслу молодих підпільників. 

Заарештована на початку березня 1950. Два роки перебувала під слідством у тюрмах Львова та Києва, на допитах піддавалась тортурам, щоби зізналася також катували її матір. Засуджена на 25 років тюремного ув'язнення. Утримувалася в тюрмах Верхньоуральська (1952) та Володимира (1952-1969), внаслідок протестів Міжнародної амністії та закордонних жіночих організацій переведена в мордовський табір суворого режиму у с. Барашево. Звільнена у березні 1975 із забороною повертатись у Західну Україну. Поселилась у Волочиську Хмельницької області спільно з соратницею по боротьбі Катериною Зарицькою.

Лише після падіння комуністичного режиму у 1995 змогла повернутися до Львова. Членкиня Проводу Конгресу українських націоналістів (1998-2005), засновниця та голова Всеукраїнської ліги українських жінок (1995-2004), співзасновниця Національної ради жінок України. Померла у Львові 2022 р. Початково похована в родинного гробівці Шухевичів, а вже після відходу до вічності Юрія Шухевича перепохована біля нього на Полі почесних поховань.

 

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.