IN MEMORIAM: померла зв'язкова полковника УПА Клима Савура Ганна Зелена

На 98-му році життя у селі Скулин на Волині померла колишня зв'язкова полковника УПА Клима Савура - Ганна Абрамчук (Зелена).

Про смерть зв'язкової підтвердили у Колодяжненській громаді.

"Це велика втрата для громади і для України. Ганна Йонівна була прикладом мужності, незламності, патріотизму, не просто свідком, а учасником визвольної боротьби українських повстанців. Дуже шкода, що вона не дочекалася омріяної Перемоги України у черговій війні російських загарбників проти нашого народу", — йдеться у повідомленні про смерть зв'язкової.

Дату прощання зі зв'язковою у громаді обіцяють повідомити згодом.

Ганна Зелена народилася 20 квітня 1927 року у селі Скулин, була найменшою в родині Абрамчуків. Дитиною закінчила два класи польської школи.

У 14 років, після того, як німці спалили її село, Ганна Абрамчук вступила до лав української повстанської армії. Після кількох добре виконаних завдань її представили командиру УПА-Північ Климу Савурі. Волинянка склала присягу, стала його зв'язковою.

 Коли в село прийшла Червона армія, розташування "Золотої роти УПА" здала односельчанка. Неповнолітню Ганну Зелену тоді визнали ворогом народу, військовий трибунал засудив її до 10 років каторги в Норильську і п'яти років позбавлення громадянських прав.

У 1953 році волинянка була учасницею повстання політв'язнів, під час якого отримала важке вогнепальне поранення і інвалідність.

Історію Ганни Зеленої "Історична правда" розповіла та відтворила за допомогою художньої реконструкції у програмі "Жінки УПА".

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.