IN MEMORIAM: померла зв'язкова полковника УПА Клима Савура Ганна Зелена

На 98-му році життя у селі Скулин на Волині померла колишня зв'язкова полковника УПА Клима Савура - Ганна Абрамчук (Зелена).

Про смерть зв'язкової підтвердили у Колодяжненській громаді.

"Це велика втрата для громади і для України. Ганна Йонівна була прикладом мужності, незламності, патріотизму, не просто свідком, а учасником визвольної боротьби українських повстанців. Дуже шкода, що вона не дочекалася омріяної Перемоги України у черговій війні російських загарбників проти нашого народу", — йдеться у повідомленні про смерть зв'язкової.

Дату прощання зі зв'язковою у громаді обіцяють повідомити згодом.

Ганна Зелена народилася 20 квітня 1927 року у селі Скулин, була найменшою в родині Абрамчуків. Дитиною закінчила два класи польської школи.

У 14 років, після того, як німці спалили її село, Ганна Абрамчук вступила до лав української повстанської армії. Після кількох добре виконаних завдань її представили командиру УПА-Північ Климу Савурі. Волинянка склала присягу, стала його зв'язковою.

 Коли в село прийшла Червона армія, розташування "Золотої роти УПА" здала односельчанка. Неповнолітню Ганну Зелену тоді визнали ворогом народу, військовий трибунал засудив її до 10 років каторги в Норильську і п'яти років позбавлення громадянських прав.

У 1953 році волинянка була учасницею повстання політв'язнів, під час якого отримала важке вогнепальне поранення і інвалідність.

Історію Ганни Зеленої "Історична правда" розповіла та відтворила за допомогою художньої реконструкції у програмі "Жінки УПА".

 

"Це фільм про одне з найбільших жахіть нашої історії" — історик Олександр Зінченко про фільм "Голодомор. Літописці"

До Дня пам’яті жертв голодоморів та 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років Суспільне Мовлення презентує документальний серіал "Голодомор. Літописці". Про історії, покладені в основу фільму, та силу проєкту в ефірі Радіо Культура розповідає автор сценарію, історик Олександр Зінченко.

Розвідка УНР в пошуках доказів більшовицьких злочинів

Карна справа Олексія Костюченка відкриває чимало деталей з життя тогочасної української еміграції. Сам Костюченко служив Україні в 1917-1921 роках. З особливою цікавістю слідчі НКВС звертають увагу на його старого знайомого — Володимира Шевченка, колишнього сотника Армії УНР. Ще на початку 30-х, Шевченко активно копав інформацію стосовно Голодомору в Україні 1932-1933 рр., неодноразово нелегально потрапляв на територію УРСР, був тихим та непримітним розвідником Державного Центру УНР в екзилі.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Олена Теліга: очі і серце звернені на Київ

У часописі «Волинь» за 21 вересня 1941 року, № 4а вміщена стаття Олени Теліги «Перед брамою столиці», яка не увійшла до жодного видання її творів, а отже залишається маловідомою. Натомість стаття віддзеркалює головний імператив її життя і творчості - прагнення об’єднати українську націю і повернутися до державного Києва. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга повернулася до Києва, щоб більше ніколи його не покинути і за що заплатила власним життя.