На Полтавщині перейменували залізничні станції

На Полтавщині перейменували дві залізничні станції, назви яких мали російське або комуністичне походження.

Про це повідомили в Полтавському офісі УІНП.

Зупинку Червоний Шлях на території Полтавської громади перейменували на Монастирську. Колишня назва зупинки є похідною від назви селища Червоний шлях, яке має статус мікрорайону у межах Полтави. Ця назва є символікою комуністичного режиму.

"Червоний – прикметник, що використовувався червоною ленінською Росією та окупаційним ворожим комуністичним режимом СРСР для маркування публічного простору як символ встановлення радянської влади. Зокрема більшовицької інтервенції на територію України, збройної боротьби Червоної армії проти Української Народної Республіки під червоним прапором комуністичної партії", – пояснив представник УІНП на Полтавщині Олег Пустовгар.

За інформацією полтавського краєзнавця Леоніда Булави, ця географічна місцевість з часів Гетьманщини мала назву "Монастирська гора". Тож і назва зупинного пункту є вмотивованою.

Також у межах Гребінківської громади перейменували зупинку Паризька Комуна на Польове. Колишня назва прославляла уряд заколотників, який захопив владу в Парижі 1871 року та був оголошений комуністами-марксистами першим в історії прикладом диктатури пролетаріату.  

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.