Голову Українського інституту національної пам'яті демобілізували

Після 25 місяців служби Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович звільнився з лав ЗСУ.

Про це повідомив Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

"Сьогодні офіційно повернувся на роботу в Український інститут національної пам'яті після 25 місяців служби у Збройних Силах України. Звільнився бо уже пів року хворіє батько і треба йому допомагати. Не знаю чи на довго, але розумію, що війна з росією скоро не закінчиться, тому вочевидь це була не остання моя каденція у війську", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Антон Дробович.

У своєму дописі він також подякував побратимам і посестрам з ТрО і ДШВ. І вшанував пам'ять полеглих товаришів.

"А решті читачів скажу лише одне — готуйтеся і гартуйтеся. Мені здається, що ця війна торкнеться кожного, від неї не вийде піти чи поїхати. Але в ній точно можна перемогти зло", — додав він.

 

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.