Музею Голодомору передали ікону з пошкодженого обстрілами храму на Сумщині

Музею Голодомору передали ікону "Охтирська Богородиця" — одну з найбільш шанованих ікон Слобожанщини.

Про це повідомив Музей Голодомору.

Артефакт прибув до нас із селища Велика Писарівка, що на Сумщині, а ініціатором передачі став Андрій Пасюга — учасник АТО у 2014 — 2015 роках, а зараз – священник у храмі святого Миколая ПЦУ.

Храм зазнав серйозних руйнувань унаслідок російських обстрілів на початку березня 2024 року: усі вікна вибиті, пошкоджені інтер'єри – впала гіпсокартонова стеля. Храм новий, збудований у 2010-х роках, проте хто передав ікону до храму достеменно не відомо: священник каже, що старші люди часто приносять родинні артефакти до церкви, щоб ті зберігалися у гідному місці.

Ікона, понівечена унаслідок обстрілу, є свідком людських молитов, радощів та печалей, але водночас — і свідком великого злочину рф проти українського народу. Переживши роки лихоліть, старовинний образ, виконаний на дерев'яній дощечці, ледь не був втрачений через навалу новітніх російський варварів. Для росії немає нічого святого — це факт, що не потребує доведення. Тож отець Андрій вирішив, що іконі безпечніше буде в нашому музеї. Дякуємо за довіру! Збережемо цей артефакт як доказ сучасних злочинів путінської росії.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.