Музею Голодомору передали ікону з пошкодженого обстрілами храму на Сумщині

Музею Голодомору передали ікону "Охтирська Богородиця" — одну з найбільш шанованих ікон Слобожанщини.

Про це повідомив Музей Голодомору.

Артефакт прибув до нас із селища Велика Писарівка, що на Сумщині, а ініціатором передачі став Андрій Пасюга — учасник АТО у 2014 — 2015 роках, а зараз – священник у храмі святого Миколая ПЦУ.

Храм зазнав серйозних руйнувань унаслідок російських обстрілів на початку березня 2024 року: усі вікна вибиті, пошкоджені інтер'єри – впала гіпсокартонова стеля. Храм новий, збудований у 2010-х роках, проте хто передав ікону до храму достеменно не відомо: священник каже, що старші люди часто приносять родинні артефакти до церкви, щоб ті зберігалися у гідному місці.

Ікона, понівечена унаслідок обстрілу, є свідком людських молитов, радощів та печалей, але водночас — і свідком великого злочину рф проти українського народу. Переживши роки лихоліть, старовинний образ, виконаний на дерев'яній дощечці, ледь не був втрачений через навалу новітніх російський варварів. Для росії немає нічого святого — це факт, що не потребує доведення. Тож отець Андрій вирішив, що іконі безпечніше буде в нашому музеї. Дякуємо за довіру! Збережемо цей артефакт як доказ сучасних злочинів путінської росії.

 

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.